Page 176 - 56

потік має напрямок, протилежний напрямку геотермічного
градієнта.
Коефіцієнти теплового лінійного й об'ємного
розширення визначаються відповідно формулами:
α = (L T -L 0)/L 0; (6.6)
β=(V T -V 0)/V 0,
0
де: L T і L 0 - довжина тіла відповідно при температурі Т i 0 С;
V Т і V 0 - об'єм тіла відповідно при температурі Т і 0°С.
Визначення та одиниці виміру теплофізичних параметрів
приведені в таблиця 6.1.

Методи визначення теплофізичних параметрів твердих
тіл базуються на рішенні рівняння теплопровідності
2
Т/t = а Т, (6.7)
2
де:  — оператор Лапласа
 2  2  2
 2   
 x 2  y 2 z  2
Існують методи, засновані на закономірностях
стаціонарного і нестаціонарного теплових потоків, а також
калориметричні. Методи стаціонарного теплового потоку
більш точні, чим нестаціонарні, але використання їх
утруднене через тривалість досліду, труднощі відтворення
граничних умов і громіздкості апаратури. У методах
стаціонарного теплового потоку вимір проводять на
спеціалізованих установках і апаратурі, призначених для
виміру теплопровідності гірських порід. У практиці вимірів
використовують метод пластини (стрижня) при одномірному
стаціонарному тепловому потоці. Теорія методу заснована на
рішенні одномірного рівняння теплопровідності, записаного
для пластини (стрижня) у прямокутних координатах:
   T 
   0 . (6.8)
 x   x 
Робоча формула для виміру теплопровідності
λ=q (x 2-x 1)/(T 2-T 1), (6.9)
де: q — тепловий потік через плоскі поверхні чи через торцеві
поверхні стрижня; x 2-x 1— відстань між ізотермічними
171