Page 104 - 56

Діелектриками є хімічні елементи і мінерали з
ковалентною формою зв'язку і найбільш щільним
упакуванням атомів у решітках (острівні і ланцюгові
12
16
структури). Питомий опір мінералів 10 —10 Омм, а деяких
25
23
елементів 10 —10 Омм. У сильних електричних полях
діелектрики мають електронну провідність. Залежність
їхнього опору від температури аналогічна залежності для
напівпровідників. Найбільш характерна властивість
діелектриків — їхня поляризація, тобто зсув заряджених
часток (електронів і іонів) і орієнтування полярних молекул
під впливом електричного поля. Поляризаційними
властивостями володіють також багато напівпровідників.
Поляризація діелектрика характеризується вектором
інтенсивності P
P  mn , (4.2)
де: m — дипольний момент частинки; n — число
поляризованих частинок в одиниці об'єму.
В ізотропних діелектриках P збігається з вектором
напруженості E електричного поля і зв'язаний з ним
співвідношенням
P   e E , (4.З)
де:  — діелектрична сприйнятливість.
e
На практиці для характеристики речовини користаються
поняттям відносної діелектричної проникності
  1  4 . (4.4)
e
Відносна діелектрична проникність — безрозмірна, на
відміну від абсолютної діелектричної проникності, що у СІ
має розмірність Ф/м.
У залежності від будови діелектриків розрізняють два
основних види поляризації: поляризацію зсуву і релаксаційну
поляризацію. Перша поділяється на поляризацію
електронного й іонного зсуву. Поляризація електронного
зсуву, зумовлена зсувом електрона щодо ядра, виявляється
практично миттєво і спостерігається у всіх твердих, рідких і
газоподібних речовинах. Для діелектриків, що мають тільки
поляризацію електронного зсуву,  близька до квадрата
102