Page 121 - 5

де α - коефіцієнт термоЕРС, що залежить від хімічного складу пари
провідників, що контактують; t г - температура нагрітого (“гарячого”)

контакту; t х — температура не нагрітого (“холодного”) контакту.
Якщо в якості одного з електродів пари використовувати металевий

об'єкт, а гарячі і холодний електроди при цьому виготовити з відомого
металу, то, знаючи різницю температур (t Г-t Х) і вимірюючи термоЕРС Е г,

можна визначити α і, отже, ідентифікувати матеріал об'єкта контролю. В

цьому полягає суть використання термоелектричного ефекту для сортування

металів і сплавів згідно марок (хімічного складу).

При контролі термоелектричним методом застосовують дві основні

схеми: абсолютну і диференціальну. Гарячий електрод (переважно мідний)

нагрівається змінним струмом підігрівача і розташовується у

термоізольованому корпусі. У цьому ж корпусі знаходиться давач

температури (терморезистор), за допомогою якого регулюється струм

підігрівника так, щоб різниця температур гарячого і холодного електродів

була постійною. При використанні абсолютної схеми (рис. 11.4,а)

вимірюється абсолютне значення термоЕРС Е t і по ньому за допомогою

довідкових таблиць, визначається марка матеріалу об'єкта контролю.

Диференціальна схема (рис. 11.4,б) дозволяє порівнювати об'єкт контролю 1

із контрольним зразком 2, який виготовлений із заданого матеріалу. При

цьому вимірюється різниця ΔE t ( термоЕРС пар електрод — ОК і електрод —

контрольний зразок. При співпадінні хімічного складу матеріалів ОК і

контрольного зразка ΔE t=0. Склавши у процесі попередніх експериментів на

контрольних зразках таблицю залежності ΔE t від наявності тої чи іншої

домішки в сплаві, можна сортувати ОК по наявності цієї домішки.