Page 110 - 5

Намагнічування в них здійснюється за допомогою малогабаритного
соленоїда, який встановлюють перпендикулярно поверхні об’єкта контролю
(рис. 10.8). При пропусканні імпульсу струму через соленоїд ділянка ОК
намагнічується неоднорідно, а після закінчення імпульсу намагніченість в
кожній точці зменшується до деякої залишкової намагніченості. Два
ферозонди, які з’єднані згідно схемі градієнтометра, вимірюють різницю
напруженостей магнітного поля в точках А і В:  H  H  H . Вона
rA rB
характеризує механічні властивості матеріалу ОК. На рис. 10.9 показана
залежність величини ΔH від товщини ОК.

Рисунок 10.8 – Перетворювач імпульсного магнітного аналізатора

Рисунок 10.9 – Залежність градієнта напруженості магнітного поля від
товщини об’єкта
Важливою перевагою імпульсного перетворювача є суттєво слабша
залежність сигналу від розміру зазора. При збільшенні амплітуди
намагнічуючих імпульсів значення в точках А і В різко збільшуються,
досягають насичення і не залежать від зміни зазора в досить широких межах.
Так при зміні зазора від 0 до 2 мм похибка не перевищує 2% на кожні 0,1 мм.
Для маловуглецевих сталей існує лінійний зв’язок між магнітними і
0
механічними властивостями в інтервалі температур відпалу (600 - 750) С.
Тому магнітні аналізатори часто застосовують для бракування листового
0
прокату, який отримав недостатній відпал (при температурі менше 550 С).
Контроль фізико-механічних властивостей феромагнітних матеріалів,
який базується на вимірюванні магнітної проникності, не знайшов широкого
використання в промисловості, хоча теоретично його реалізація можлива.