Page 7 - 4980

В закордонній та у вітчизняній практиці прийнято неод-нозначні терміни: колонною
головкою називають як сукупність компонентів, в яких підвішено усі обсадні колони, так і один
ярус, в якому обв’язано тільки дві суміжних колони, що породжує плутанину.
Колонні головки класифікуються за численними ознаками, встановленими стандартом
[1.8.8].
Колони обсадних труб підвішуються в секціях колонних головок на труботримачах -
клинових підвісках, рідше - через підвісні конуси (спеціальні муфти) і різьові перехідники. Гер-
метизація обсадних колон по їх зовнішній поверхні здійснюється одиночними або подвійними
гумовометалевими ущільненнями -пакерами, початковий натяг еластичних елементів в яких
ство-рюється при складанні. На корпусі кожної секції колонної го-ловки наявні відводи, що
кріпляться фланцями або нарізками, на відводах монтуються запірні пристрої - засувки, крани,
вен-тилі, резервні не використовувані відводи закриваються заглу-шками.
Труботримачі та ущільнення колонних головок повинні мати високу надійність впродовж
тривалого терміну спорудження та експлуатації свердловини, високу корозійну стійкість при
оснащенні ними свердловин, в складі продукції яких наявні корозійно активні компоненти,
мінімальний вертикальний габарит.
Колонні головки характеризуються наступними техніч-ними показниками:
 числом обв’язуваних обсадних колон;
 діаметром кожної обв’язуваної обсадної колони, в тому числі - кондуктора;
 робочими тисками для кожної секції (ярусу);
 температурою і складом робочого середовища;
 придатністю до роботи в агресивних середовищах;
 висотою секцій та габаритною висотою головки в цілому;
 масою в комплектації виробника.
Монтажу колонної головки передують перелічені нижче роботи [1.8.1], а сам він
здійснюється в такому порядку:
 буріння під кондуктор, кріплення свердловини кондук-тором;
 монтаж колонного фланця на верхній трубі кондуктора із згвинчуванням з неї верхньої
муфти або загвинчуванням в неї короткого патрубка з двома зовнішніми нарізками (крім
випадків його кріплення приварюванням або іншим способом);
 монтаж комплексу ПВО на колонному фланці;
 продовження буріння свердловини, поглиблення її до глибини опускання чергової
обсадної колони (проміжної або експлуатаційної);
 кріплення стовбура свердловини черговою обсадною колоною;
 демонтаж комплексу ПВО з устя свердловини;
 монтаж корпусу нижньої секції колонної головки на усті свердловини (при потребі - із
заміною колонного фланця або встановленням перехідної фланцевої котушки);
 підвішування останньої обсадної колони в корпусі ни-жньої секції колонної головки на
клиновій підвісці-труботримачі;
 монтаж пакерів - вузлів ущільнення обсадної колони;
 закривання корпусу нижньої секції колонної головки кришкою (в певних випадках -
зварювання кришки із верхньою трубою обсадної колони);
 монтаж бічних відводів колонної головки;
 випробування змонтованої секції колонної головки ра-зом із обсадною колоною або без
неї відповідно до норматив-них вимог, технічного регламенту та/або технічного проекту на
спорудження свердловини;
 монтаж нового комплексу ПВО на верхньому фланці кришки корпусу нижньої секції
колонної головки.
Нині освоєно виробництво комплексів ПВО, які за свої-ми технічними показниками
відповідають умовам експлуатації при бурінні під усі обсадні колони, експлуатаційну включно.
В разі їх застосування такі комплекси залишаються на усті свердловин до завершення їх
будівництвом без замін.

6