Page 23 - 4946

Найнижчий рівень води, нижче якого
водосховище не спрацьовується, називають горизонтом
мертвого об’єму V м (ГМО). Рівень води, при якому в
водосховищі розміщується необхідний корисний об’єм
води V к, називається нормальним підпорним рівнем
(НПР). Найбільший рівень, який може витримати гребля
називається рівнем катастрофічної повені (РКТ).
Водосховища створюють для одержання
електроенергії, зрошення, водопостачання, судноплавства.
При проектуванні та будівництві водосховищ основними
завданнями є – визначення площі затоплення та об’єму
води у водосховищі. Ці задачі розв’язують за допомогою
топографічних карт. На карту наносять запроектовану
греблю та за значенням нормального підпорного рівня НПР
наносять межу затоплення. Планіметром визначають площі
ділянок, обмежених створом греблі та горизонталями, які
знаходяться в чаші водосховища. Об’єм водосховища
визначають, як суму часткових об’ємів шарів, обмежених
суміжними горизонталями. Об’єм такого шару визначають
так:
F  F  F  F
V  i i1 i i1 h  , (1.23)
i
3
де F i, F i+1 – площі, виміряні за суміжними
горизонталями;
h – висота шару (переріз рельєфу).
F
Якщо i  7 , 0 , то використовують таку формулу:
F
 i 1
F  F
V  i i1 h  . (1.24)
i
2
Об’єм частини водосховища, обмеженої
найнижчою горизонталлю, визначають за формулою:
V  5 , 0 h  F . (1.25)
0 1
На основі виконаних вимірювань та обчислень

22