Page 70 - 4945

процесу є отримання теплоти безпосередньо в зоні контакту за
рахунок прямого перетворення роботи, яка витрачається на
подолання сил тертя, що виникають при взаємному
переміщенні поверхонь.
При кластичному способі зварювання тертям, як правило,
використовуються деталі округлої форми. Одна з деталей
(довжиною не більше 1 м) приводиться в обертальний рух з
постійною швидкістю від електроприводу, а інша деталь
підтискається до неї і переміщується вздовж осі (осадка
нагрівання), здійснюючи пластичне деформування нагрітих
приповерхневих об’ємів металу. В заданий момент деталь, що
обертається різко гальмується, а зусилля підтискування
зростає до величини проковки – відбувається осьова
деформація проковки. Традиційні способи зварювання тертям
здійснюються за різними схемами (рис. 2.1).

Р Р Р v Р
n

а г

n 2
Р Р Р v Р
n 1

б д

Р n n
Р Р Р
e n

в е

а – з обертанням однієї деталі; б – з обертанням двох деталей
різні сторони; в – з синхронним обертанням зміщених по осі
деталей; г – з вібрацією однієї деталі; д – з вібрацією вставки;
д – з обертанням вставки
Рисунок 2.1– Схеми процесів зварювання тертям

69