Page 5 - 4945

ВСТУП

В останні десятиріччя стало зрозумілим, що існуючі спо-
соби зварювання плавленням, які використовують малокон-
центровані термомеханічні джерела енергії, через надмірно
великий об’єм розплавленого або деформованого металу у
зварному шві не можуть задовольнити вимоги конструкторів і
технологів, які створюють принципово новий клас конструкт-
цій (атомні реактори, космічні станції) і спеціальних мате-
ріалів (композиційних, високотемпературних).
Дослідження останніх років показали, що вимушена за-
лишкова деформація при зварюванні тиском або вимушений
об’єм розплавленого металу у шві при зварюванні плавленням
залежно від умов фізичного контакту або сплавлення
неминуче знаходиться в межах 50…80 % від товщини
деталей.
Було встановлено, що для отримання з’єднань без значної
залишкової деформації чи значного розплавлення металу
необхідно:
– підготовку зварюваної поверхні за високим класом точ-
ності і чистоти;
– прагнути до нульового наклепу або максимальної пла-
стичності в контакті в процесі стискання чи зближення
деталей;
– прагнути до максимальної густини енергії в контакті
між зварюваними крайками деталей.
Виходячи з цих вимог було розроблено нові способи
зварювання і різання: лазерне, плазмове, електронно-проме-
неве, дифузійне, тертям та інші, виділені у спеціальну групу,
відмінною особливістю якої є можливість отримання преці-
зийного з’єднання, а також з’єднання різнорідних металів і
сплавів.
Нові способи зварювання дозволяють здійснювати так
зване прецизійне зварювання, тобто виготовляти конструкції з
заданими розрахунковими розмірами. А це, у свою чергу, від-
криває необмежені можливості для автоматизації зварюваль-
ного виробництва, створення досконалого зварювального
обладнання з програмним управлінням.
Поява спеціальних методів зварювання пов’язана з вели-
кими успіхами в галузі фізики і хімії, які дозволили з’ясувати

4