Page 150 - 4928

7.3 Гвинтове з’єднання

Гвинтові з’єднання застосовують для скріплення двох і більше деталей (рис.7.9). Гвинт
встановлюють у гладкий циліндричний отвір у приєднувальній деталі і загвинчують в отвір з
наріззю базової деталі. Нарізевий отвір під гвинт може
бути глухим чи наскрізним.
Гвинтові з’єднання (рис. 7.10 а) включають
з’єднувальні деталі, гвинт і шайбу. У з'єднаннях
гвинтами з потаємною головкою (рис. 7.10 б) і
установочними гвинтами (рис. 7.10 в) шайбу не
ставлять. Потайна головка розміщується в спеціальній
зенковці, яка виконана у верхній деталі.
Зображення з’єднання деталей гвинтом аналогічно
до зображення шпилькового з'єднання. Основна
відмінність їх полягає в тому, що в з'єднанні гвинтом
Рисунок 7.9 – Зображення довжина нарізі гвинта дещо більша глибини
гвинтового з’єднання угвинчування – кінець нарізі гвинта не збігається з
лінією роз’єму.
а) б) в)

Рисунок 7.10 – Зображення гвинтових з’єднань

Запас нарізі до лінії роз’єму повинен бути не менше 2Р.
Глибина угвинчування гвинта залежить від матеріалу деталі, в яку він угвинчується.
При зовнішньому діаметрі нарізі d глибина згвинчування:
1) для сталі, латуні, бронзи – не менша ніж d; 2) для чавуну - (1.5 ... 2) d; 3) для легких
сплавів - (2 ... 2,5) d.
Довжину нарізі гвинта приймають рівною b = 2d + 6 мм. Глибину глухого нарізевого
отвору розраховують так само, як і для шпилькового з'єднання.

150