Page 16 - 4926

різними країнами, час від часу знаходячи випадкову роботу. Коли
у нього кінчувалися гроші, він повертався до США,
влаштовувався на роботу, збирав гроші й знову повертався в
Європу. Під час приїздів у США він заснував компанію з
ландшафтного дизайну, потім продав її в обмін на фірму, що
займалася спорудженням "екологічно правильних" житлових й
адміністративних приміщень, брав участь у інших малих
підприємствах.
Приїхавши в 1987 р. у Берлін Марко вирішив стати
масажистом. Спочатку він думав, що цю професію важко буде
опанувати в Німеччині, адже він не володів німецькою мовою, та
й грошей на оплату занять у нього не було. Але його вмовив
інструктор масажу, сказавши, що мовний бар'єр – не перешкода,
адже масажист спілкується з тілом клієнта універсальною мовою
доторків. Щоб остаточно переконати Марка, інструктор
запропонував йому роботу в школі масажу. Під кінець року
Марко одержав посвідчення фахівця терапевтичного масажу.
Через деякий час він сам став інструктором масажу. До цього
часу він відчув, що традиційні методи масажу приводять до
стомлення рук масажиста. У багатьох терапевтів-масажистів
виникає зап'ястний синдром, з'являється ломота в долонях і
передпліччях.
У лютому 1991 р. Маркові наснився пристрій, що може
допомогти в його роботі. Це була велика дерев'яна куля, від якого
відходили чотири дерев'яних ніжках, на кінцях яких були
закріплені дерев'яні кульки меншого розміру. На великій кулі
була намальована усміхнена пташка. Він поділився своєю ідеєю з
подругою, і вона порадила йому звернутися до столяра й
замовити виготовити цей пристрій за його кресленням.
Столяр виготовив кілька зразків виробу, і Марко
випробував свій винахід на студентах. Їм сподобалося, і
наступного тижня Марко замовив ще кілька екземплярів для їхніх
товаришів. Згодом Марко зробив ще кілька замовлень, його

16