Page 19 - 4913

- установчі документи складені відповідно до чинного законодавства і в
них відображений потенціал всебічного розвитку підприємства згідно з предметом і
цілями діяльності;
- діяльність підприємства здійснюється за вимогами установчих
документів і не суперечить чинним законодавчо-нормативним актам;
- в діяльності підприємства відсутні такі види діяльності, які б наносили
йому та навколишньому середовищу значну шкоду;
- статутний капітал підприємства сформований відповідно до чинного
законодавства.
Для виконання поставлених вище завдань аудитору слід застосовувати такі
методичні прийоми, як документальні (дослідження документів, прийоми нормативно-
правового регулювання), розрахунково-аналітичні та узагальнення і реалізації
результатів аудиту. Кожний методичний прийом, своєю чергою, ґрунтується на певних
аудиторських процедурах, які представляють систему методичних дій аудитора на
об’єкт дослідження. У цьому випадку як процедури, які відповідають обраним
методичним прийомам аудиту, доцільно застосовувати нормативно-правові, лічильно-
обчислювальні, логічні, опитування, порівняльно-зіставлювальні та узагальнення.
Основними джерелами інформації в цьому аудиті (і одночасно об’єктом
дослідження) є насамперед установчі документи: статут (якщо засновник - одна особа)
або статут і установчий (засновницький) договір у випадку, коли засновників більше
двох, а також відповідні законодавчо-нормативні акти, патенти, ліцензії, звітні форми
тощо.

2. Особливості нормативно-правової бази аудиту установчих документів та
власного капіталу
Готуючись до проведення аудиту установчих документів і власного капіталу,
аудитору необхідно добре вивчити нормативну базу з цього питання, яка є досить
значною за обсягом, тому для зручності її можна згрупувати таким чином:
 нормативні документи, що регламентують порядок створення в Україні
підприємства, його реєстрації, ліквідації, реорганізації, ведення підприємницької
діяльності тощо;
 нормативні документи, що регламентують порядок ведення бухгалтерського
обліку і складання фінансової звітності з питань власного капіталу;
 нормативні документи, які регламентують порядок проведення аудиторської
перевірки;
 внутрішні нормативні документи підприємства.
Джерелами формування майна підприємства є власні кошти (власний капітал) і
позикові кошти (позиковий капітал). Власний капітал, у свою чергу, складається зі
статутного, зменшеного на величину вилученого та неоплаченого капіталу, пайового
капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку
(непокритого збитку). За "Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженим наказом
Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (далі — План рахунків), окремі складові власного
капіталу підлягають обліку на балансових рахунках 40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий
капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені
прибутки (непокриті збитки)", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал".
Статутний капітал являє собою зафіксовану в установчих документах загальну
вартість активів, що є внеском власників (учасників) до власного капіталу підприємства.
Для оцінки фінансового стану підприємства статутний капітал визначальної ролі не
відіграє. Тут має значення розмір усього власного капіталу і його співвідношення з

19