Page 10 - 4902

витку має досить суперечливий характер. Поряд із масштабними до-
сягненнями в усіх сферах суспільства виникають різноманітні
конфлікти; результати людської діяльності не лише шкодять нав-

колишньому середовищу, а й часто ставлять під загрозу добробут і
навіть життя людини. За цих умов кожна держава задля існування,
самозбереження та прогресу змушена вирішувати питання наці-
ональної безпеки.
Звертаючись до загальновідомої теорії «Піраміди Маслоу», яка
поділяє потреби людини на п’ять основних категорій у визначеній

ієрархії, відмітимо, що потреби в безпеці перебувають на другому мі-
сці після потреб найнижчого рівня – після фізіологічних потреб. Це
неабияк актуалізує потреби в безпеці для людини, які, до слова, вклю-
чають потреби в захисті від фізичних та психологічних небезпек з бо-

ку навколишнього світу і впевненість в тому, що фізіологічні потреби
будуть задовольнятися в майбутньому (придбання страхового полісу
або пошук надійної роботи з хорошими перспективами на пенсійне
забезпечення). Нагадаємо, що за Маслоу людина – це «тварина, яка
постійно чогось хоче» і лише після задоволення потреб у безпеці ви-
никають потреби наступного рівня – соціальні потреби (потреби в
приналежності, дружбі, любові тощо).

Отож, генезис економічної безпеки як соціально-економічного
феномену бере початок у біологічній природі людини, яка є всеза-
гальною основою будь-якої життєдіяльності. Вихідним пунктом
розвитку слугує фундаментальний біологічний інстинкт самозбе-

реження. Саме він дає імпульс основним потребам, спрямованим
на збереження життя як унікальної форми існування.
Загалом, термін «безпека» почали вживати з 1190 року і на той
час означав спокійний стан духу людини, яка вважала себе захище-
ною від будь-якої небезпеки. Однак у цьому значенні він не прижився
в лексиці народів Західної Європи і до XVII ст. його вживали досить

рідко. Порівняно нечасте вживання терміна «безпека» протягом май-
же шести століть пояснюється, зокрема, тим, що із середини XII
століття більш поширеним став інший феномен – поліція. Значення
терміна було надзвичайно широке: його трактували як державний
устрій, державне управління, мета якого – всезагальне благо та без-

пека.
У XVII–XVIII ст. практично в усіх країнах панувала думка, що
головна мета держави – всезагальний добробут та безпека, тому тер-
мін «безпека» отримав у цей час нове трактування: стан, ситуація
спокою, коли немає реальної небезпеки, а також матеріальні, еконо-
мічні, політичні умови, відповідні органи та організації, що спри-

.