Page 156 - 4901

Чинник – це джерело впливу на процес, явище, систему. Класифікація чинників ефективності
може бути здійснена за такими двома групами: 1) внутрішні чинники підвищення ефективності
виробництва; 2) зовнішні чинники підвищення ефективності виробництва.
Внутрішні чинники підвищення ефективності виробництва це ті, які присутні на підприємстві. Їх
можна поділити на дві підгрупи: а) чинники, які стосуються покращення функціонування виробничої
системи; б) чинники, які стосуються покращення системи управління підприємством.
Серед зовнішніх чинників підвищення ефективності виробництва особливо важливим є
виокремлення двох категорій чинників – мікросередовища і макросередовища.
Ефективність діяльності підприємства – це комплексна оцінка кінцевих результатів
використання підприємством його основних ресурсів за певний проміжок часу.
У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:
1. Показники ефективності використання основних засобів.
2. Показники ефективності використання оборотних засобів.
3. Показники ефективності використання праці (трудових ресурсів).
4. Показники ефективності використання нематеріальних та інформаційних ресурсів.
5. Показники ефективності виробничих інвестицій.
6. Показники узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.
Щодо перших п’яти груп показників, то їх перелік і методичні підходи до визначення детально
розглянуті у темах, присвячених вивченню відповідних видів ресурсів.
Як узагальнювальні показники ефективності виробництва найчастіше використовують
показники:
- вартість реалізованої продукції на одиницю витрат;
- величина отриманого чистого прибутку на одиницю витрат;
- величина доданої вартості на одиницю витрат;
- рентабельність окремих видів продукції та загальна рентабельність;
- частка приросту продукції за рахунок ефективнішого використання ресурсів;
- загальногосподарський ефект від економічної діяльності.
Щодо визначення перших чотирьох узагальнювальних показників то способи їх розрахунку
розкриваються у їх назві.
Частку приросту продукції за рахунок ефективнішого використання ресурсів можна
визначити за формулою
 Z 
Q 100  1   , (15.1)
інт  О 
  
де Q – частка приросту обсягу продукції, що зумовлена інтенсифікацією виробництва; Z –
інт
приріст використаних ресурсів за певний період, %; О – приріст обсягу виробництва продукції за

певний період, %.
Загальногосподарський ефект від економічної діяльності можна визначати як суму
інтернальних (внутрішніх) та екстернальних (зовнішніх) ефектів, які можуть бути як позитивними, так і
негативними (від’ємними)
E  Е  Е . (15.2)
ЗАГ ІНТ ЕКСТ
Внутрішні (інтернальні) ефекти розраховують із застосуванням загальноприйнятих методичних
підходів у вигляді: економії окремих видів ресурсів; зниження витрат виробництва; ефектів від
впровадження інвестиційно-інноваційних заходів тощо.
Під екстернальними ефектами розуміють ефекти, які накладаються на третіх осіб і не підлягають
регулюванню ціновим механізмом.
Загальний ефект можна також знайти, застосовуючи коригувальні коефіцієнти, які враховують
екстернальні ефекти
E  Е k  , (15.3)
ЗАГ ІНТ
де k – коефіцієнт коригування інтернального результату для розрахунку реальних результатів
господарювання даного економічного суб’єкта із урахуванням екстернальних ефектів. Показує

155