Page 94 - 4881

поява злоякісних новоутворень, мутація генів (зміна молекул
ДНК зумовлює появу нових властивостей клітини); пошкод-
ження хромосом (складові ядра клітини, які визначають
спадковість клітини та організму) і ферментів (білки-каталі-
затори обмінних біохімічних реакцій).
Надзвичайно суттєвими для біологічної дії іонізуючого
випромінювання є його вид (α, β,  , n, р, d) та енергія. Це
обумовлює введення спеціального коефіцієнта відносної біо-
логічної ефективності (ВБЕ), який змінюється в межах 1 – 20.
Для врахування цього було введено еквівалентну дозу
випромінювання H = Q·D, де Q — коефіцієнт ВБЕ, D – по-
глинута доза випромінювання. Одиницею еквівалентної дози
випромінювання є зіверт: 1 Зв = 1 Дж/кг. До введення зіверта
(Зв) застосовувалась одиниця – бер (біологічний еквівалент
-2
рентгена (1 бер = 10 Зв). Відповідно до попередніх величин
існує потужність еквівалентної дози випромінювання

H  H t Зв/с.
Існують державні санітарні правила роботи з іонізу-
ючими випромінюваннями, в яких зазначені гранично допус-
тимі дози і потужності цих доз для населення та різних
категорій професійних працівників. У переважній більшості
розвинутих країн для населення (з урахуванням усіх при-
родних джерел випромінювання) встановлена річна доза —
-3
510 Зв (0,5 бер); одноразове аварійне випромінювання 0,1 Зв.
Контроль за рівнем випромінювання при роботі з дже-
релами іонізуючого випромінювання може здійснюватись
приладами, що вимірюють потужність дози у даному місці, а
також приладами індивідуального дозиметричного контролю,
за допомогою яких визначається сумарна поглинута людиною
доза за певний час. Роль детекторів у приладах першого типу
виконують іонізаційні камери: гейгерівські, сцинтиляційні та
пропорційні лічильники. Індивідуальний дозиметричний кон-
троль здійснюється за допомогою конденсаторних іонізацій-
них камер, фотографічних та люмінесцентних дозиметрів.
Зменшення поглинутої дози випромінювання може бути
досягнуте зменшенням часу перебування у зоні дії іонізу-
92