Page 93 - 4881

квантами електромагнітного випромінювання; m маса повітря,
в якому утворюються іони.
Порівняльною характеристикою інтенсивності різних по-
токів іонізуючого випромінювання є потужність експози-

ційної дози квантового випромінювання X  X t , одиницею

випромінювання є  X =(1 Кл/кг)/1 с = 1 А/кг.
Історично першою одиницею експозиційної дози рентге-
нівського та -випромінювання був рентген (1Р =
-4
=2,5810 А/кг). Пізніше цю одиницю використовували для
характеристики всіх видів корпускулярного іонізуючого
випромінювання (α, β, n, р). Практично дія електромагнітного
і корпускулярного іонізуючого випромінювання пов’язана з
поглинанням енергії іонізуючого випромінювання речовиною.
Тому була введена фізична величина – поглинута доза ви-
промінювання D = W/m, де W – повна енергія іонізуючого
випромінювання, передана опроміненій речовині; m – маса
опроміненої речовини. Відповідно до основного рівняння
маємо [D] = 1 Дж/кг. Ця одиниця має спеціальну назву грей
-2
(Гр). До її введення вживалась одиниця – рад (1 рад = 10 Гр).
Для порівняння інтенсивності дії різних джерел іонізуючих
випромінювань вводиться потужність поглинутої дози


випромінювання D  D t з одиницею  D = 1 Гр/1c.
Питання дозиметрії та захисту від дії іонізуючих випро-
мінювань є специфічними не лише для ядерної енергетики.
Вони стосуються машинобудування та металургії (дефекто-
скопія), легкої та добувної промисловостей (пристрої для знят-
тя наведених електричних зарядів), медицини (діагностика,
терапія), науки (рівнеміри, товщиноміри, рентгенострук-
турний аналіз). В усіх зазначених випадках визначальним є
біологічна дія іонізуючих випромінювань. Вона в основному
зводиться до двох механізмів впливу на живі об’єкти. Перший
-
+
-
— утворення вільних радикалів ОН , Н (Н0 2), які створюють
сильну хімічну дію на об’єкт, інтенсифікуючи процеси
окислення та відновлення. Другий – руйнування ядра клітини
(макромолекул типу ДНК) і, як наслідок, смерть клітини,
91