Page 98 - 4860

Найбільш розповсюдженими є прозорі мости. МАС-
адреси пристроїв мережі пов’язані з конкретним портом
мосту. Тому пакет, що надходить, записується у внутрішній
буфер мосту з якого-небудь порту. Мосту невідома
інформація про адреси мережевого рівня, також невідома
топологія фізичного рівня. Тобто мости прозорі для
протоколів вищих рівнів - інформація передається без
спотворення з вищих рівнів. Мости мають справу з адресами
відправника та одержувача. Автоматично створюється
таблиця трансляції (відповідності) адрес вузлів портам моста.
Всі пакети, які надходять у порт, запам’ятовуються у
буферній пам’яті. Отримавши пакет після буферизації, міст
порівнює адресу джерела з елементами бази даних адрес.
Якщо адреси в базі немає, то вона додається у базу. Якщо
адреса є в базі, то міст перевіряє, з якого порту прийшла ад-
реса. За необхідності корегує таблицю. Таким чином міст
“навчається”.
У певному розумінні мости є пристроями plug-and-play.
Самостійно заповнюючи адреси кінцевих станцій, вони
вираховують, як відправити пакет тій чи іншій підключеній до
мережі станції. Зі зростанням мережі з’являються нові кінцеві
станції і нові мости, які автоматично вираховують шлях
пересилки пакетів. Але і ця модель перестає працювати
ефективно. Велика кількість станцій означає велику кількість
МАС-адрес. Внутрішні таблиці мостів переповнюються, і
вони все частіше і частіше використовують
“широкомовлення”, завдяки чому зменшується пропускна
спроможність мережі. Не маючи жодного доступу до
інформації на “мережевому” рівні, мости не можуть
забезпечити і пріоритетність виконання пересилки пакетів.
Таким чином, наприклад, низькопріоритетна довга процедура,
пов’язана з пересилкою файлів, цілком може заглушити
коротку, але критичну до часу транзакцію. Отже, мережі на

97