Page 52 - 486

P  P V 2 
h  0   1  1   h 0 1 , (2.49)
вс
сg  сg 2g 
 
Питома енергія рідини в перерізі 1 – 1 буде

2
P 1 V 1
E   . (2.50)
1
сg 2g
Максимальна висота всмоктування насоса буде досягнута в той
момент, коли Р = Р нп (а енергія рідини в перерізі 1-1 Е =Е 1min ).
1
вх
P
E 1min  нп  Дh , (2.51)
кр
сg
де  h – критичний кавітаційний запас (визначається
кр
експериментально при кавітаційних випробуваннях насоса).
Критичний кавітаційний запас – це той мінімальний запас енергії

рідини на вході в насос, при якому відсутнє явище кавітації.
Працювати в режимі критичного кавітаційного запасу  h
кр
небезпечно, а тому в розрахунках користуються допустимим
кавітаційним запасом

h доп   h кр , (2.52)

де  – коефіцієнт запасу ( =1,1...1,3 і залежить від роду рідини).
Враховуючи формули (2.49), (2.50), (2.51), (2.52) максимально
допустима висота всмоктування відцентрового насоса буде

P  P
h вс  0 нп  h 0 1   h доп , (2.53)
max
 g
де Р – тиск рідини в перерізі 0-0 (для відкритих резервуарів він
0
залежить від місця розташування насоса);

Р нп – тиск насичених парів рідини (для холодної води Р =
нп
0,01МПа, для води з температурою 100 С Р =0,1МПа);
нп
 – густина рідини;

g – прискорення вільного падіння;
h – втрати напору на ділянці 0-0 – 1-1 (залежить від діаметра і
0-1
довжини вхідного трубопроводу);
h доп – допустимий кавітаційний запас.

Аналізуючи рівняння (2.53) приходимо до висновку, що висота
всмоктування може бути величиною додатною (як показано на
рис.2.24), або від’ємною (тоді резервуар знаходиться вище осі насоса,

тобто насос буде працювати “під залив”).

48