Page 6 - 4849

невеликими серіями за завчасно складеним алгоритмом. Після
кожної невеликої кількості дослідів результати спостережень
обробляють і приймають вагоме рішення про те, що треба робити в
подальшому. Планування експерименту він розглядав як один з
напрямків кібернетики.
Кібернетика – наука про загальні закономірності процесів
управління і передачі інформації в машинах, живих організмах та
суспільстві. Залежно від галузі серед засобів застосування
кібернетичних методів розрізняють технічну, економічну та
біокібернетику.
Не зважаючи на те, що планування експерименту
розглядаються як один з напрямків кібернетики, історично воно
склалося раніше, ніж виникли основні ідеї кібернетики.
Засновником планування експерименту є відомий англійський
математик Рональд Фішер /1390-1962 pp./. Його книга, що вийшла
у світ 1935 p., поклала початок новому напрямку – плануванню
експерименту. Сучасні підходи до планування експерименту
розвинули вже у 50-х роках нашого століття американськими
вченими Бокс і Уілсон.
Нині методи планування експерименту використовуються під
час дослідження різних об'єктів нафтової і газової промисловості.
Планування експерименту різко підвищує точність і зменшує обсяг
експериментальних досліджень. Воно дозволяє знаходити оптимум
функції, що характеризує той чи інший процес. Модель процесу
може бути описана рівнянням регресії, коефіцієнти якого
визначають за допомогою спеціальних методів, наприклад,
методом найменших квадратів.
Як уже зазначалося, планування експерименту – це процедура
вибору числа і умов проведення дослідів, які є необхідними і
достатніми для розв'язання поставленого завдання із заданою
точністю.
Під час опису об'єкта дослідження зручно користуватися
уявленнями про кібернетичну модель (рис. 1.1), яку деколи

називають "чорним ящиком".

Рисунок 1.1 – “Чорний ящик”

6