Page 76 - 4837

- утворення під час вибухів окисів азоту та їх надходження у стратосферу
зумовить руйнування від 40 до 60 % захисного озонового шару, що викличе
різке збільшення ультрафіолетового опромінення поверхні Землі;
- забруднення атмосфери величезною кількістю пилу й сажі внаслідок
вибухів та пожеж.
Модель явища «ядерна зима, ядерна ніч» дала нам сама природа. У 1815
р. сталося катастрофічне виверження вулкана Тамбор у Індонезії, найсильніше за
останні 500 років. Під час виверження в атмосферу була викинута величезна
кількість газу й попелу. Попіл створив у стратосфері завісу, що значно
послабила сонячне випромінювання. Настало сильне охолодження атмосфери.
Майже повсюдно у Північній півкулі сніг не танув до середини червня, а в
серпні вже почалися заморозки. У багатьох країнах загинув урожай, почався
голод. Прозорість атмосфери відновилася повністю лише через два роки.

15.6 Озоновий захисний шар

Озон – у перекладі з грецької «пахучий». Це газ, у молекулі якого
міститься три атоми кисню – О 3. Його запах можна відчути після грози, бо у
нижньому шарі атмосфери він утворюється під час розряду блискавок, а у
стратосфері утворюється під дією Сонця. Озону у повітрі дуже мало – мільйонні
частинки процента. Найбільше його на висоті 20-25 км – 0,001 %. На цій висоті
озон утворює оболонку, яку називають озоновим «щитом» Землі. Товщина цього
шару – лише кілька міліметрів. Зниження цього шару у 2 рази привело б до
згубних наслідків для земного життя.
У останні десятиліття у публікаціях вчених звучить тривога про
зменшення озону в атмосфері. Над Антарктидою розширилась зона з дуже
низькою концентрацією озону. Таку зону було названо «озоновою дірою». Які ж
причини зменшення озонового шару? Таких причин дуже багато.
1 Значну небезпеку для озонового шару становлять окиси азоту,
(утворюються при випробовуваннях ядерної зброї).
2 Втрачається озон і при запусках космічних кораблів, штучних
супутників Землі. Утворюється дірка на кілька кілометрів, яка затягується дуже
повільно.
3 У знищенні озону беруть участь хлор і його сполуки. До висот
озонового шару піднімаються сполуки хлору, які викидають хімічні заводи, а
також у побуті – фреони. У нижніх шарах вони залишаються інертними і ні з
чим не реагують. Але під дією сонячного проміння у стратосфері фреон
розпадається і у результаті реакції з озоном руйнує його. Вчені підрахували, що
кожен атом хлору знищує майже 100 000 молекул озону.
Гіпотеза виникнення озонової діри. У 1982 р. відбулося виверження
вулкана Гль-Чічон у Мексиці, який мав дуже велику швидкість струменя викиду.
Струмень викиду швидко досягнув стратосфери і хмара викидів розсіялась на
всю територію планети. Внаслідок циркуляції повітря атмосферні домішки
переносилися у район Південного полюса, а оскільки у цих домішках було

76