Page 201 - 4835
P. 201

лінальних складок – Лобачівської, Кондрашівської та ін.
                    Вергунська структура чітко визначена в палеозойському
           та мезозойському структурних планах і сформована  у вигляді
           пологої  та  вузької  брахіантиклінальної  складки,  витягнутої
           вздовж Красноріцького скиду. Її розміри за покрівлею газово-
           го покладу горизонту М-7 у контурі ізогіпси  1100 м станов-
           лять  6х2,3  км.  ГВК  розташований  на  абсолютній  позначці
           1066 м  розміром  3,2х1,2 км, амплітудою  22 м.
                  Пологе і глибоке південне крило складки занурюється в
           бік Донбасу під кутом 4-6°, а коротше і крутіше північне кри-
           ло  нахилене  в  бік  Вороніжзького  кристалічного  масиву  під
           кутом 4-5°. Кути нахилу із глибиною збільшуються до 7-8°.
                 Красноріцький  скид  відсікає  північно-східне  крило  Вер-
           гунського  підняття  і  відділяє  його  від  Старобільсько-
           Міллеровської  моноклінальної  зони  Вороніжзької  антиклізи.
           Амплітуда скиду збільшується з глибиною від 120 м за відкла-
                          7
           дами  світи  С 2   до  200  м  за  відкладами  нижнього  карбону.
           Площина  скидувача  занурюється  в  південно-західному  на-
           прямку під кутом 40-45°.
               У  геологічній  побудові  Вергунського  ПСГ  беруть  участь
           відклади  від  верхнього  палеозою  до  антропогену.  Найдавні-
           шими відкладами геологічного розрізу, до якого належить об'-
           єкт газозберігання газу, є кам'яновугільні, представлені трьо-
           ма відділами. Середній відділ карбону представлений башкир-
           ським та московським ярусами.
               Відклади  московського  ярусу  розбиті  на  два  під’яруси:
                                                        7
                                                                  1
                                 6
                            5
           нижній (світи С 2  і С 3 ) та верхній (світи  C ,  низ С 3 ). Їх су-
                                                        2
           марна товщина знаходиться в межах від 934 до 1005 м. Світа
             5
           C   представлена  чергуванням  аргілітів  і  пісковиків  з  про-
             2
           шарками вапняків і рідше – вугілля.
                Аргіліти  і  алевроліти,  які  складають  до  65 %  загального
           об'єму світи, утворюють прошарки товщиною 10-15 м. У по-
           крівельній частині товщина пачок досягає 40 м. Окремі аргілі-
           тові пласти мають товщину 17-22 м.
                                         201
   196   197   198   199   200   201   202   203   204   205   206