Page 111 - 4835

Методи впливу на привибійну зону газової свердловини –
це методи хімічного, гідрохімічного, теплового та комбінова-
ного впливу на привибійну зону пласта з метою збільшення її
проникності та зниження фільтраційного опору.
Основними технологіями, застосування яких призводить
до збільшення проникності пласта, є хімічні (кислотні), меха-
нічні (гідравлічний розрив пласта, гідроструминна перфора-
ція, застосування імпульсно-ударних пристроїв, використан-
ня вибухових речовин), теплові (паротеплова обробка, елект-
ропідігрів).
Суть методу гідравлічного розриву пласта полягає в
утворенні та розширенні в пласті тріщин шляхом створення
високих тисків на вибої свердловини рідиною, що закачується
в свердловину. Зазвичай тиск розриву в 1,5-2 рази перевищує
гідростатичний тиск. В утворені тріщини нагнітають крупно-
зернистий пісок, який не дає тріщинам закритись після при-
пинення подачі рідини. У результаті проникність привибійної
зони помітно зростає.
Першу комерційну операцію з гідравлічного розриву
провела компанія Halliburton ще у 1949 році. З того часу у
США цей процес провели більше ніж на одному мільйоні све-
рдловин. З 60-х років гідравлічний розрив пласта широко ви-
користовували в колишньому СРСР. Сьогодні в Україні метод
застосовують як державні, так і приватні видобувні компанії
як метод інтенсифікації видобутку нафти та газу.
Рідиною розриву можуть бути рідкі вуглеводні (гас, кон-
денсат), пластова вода, слабкий розчин соляної кислоти тощо.
Для заповнення тріщин застосовують пісок із розмірами зерен
0,4-1,2 мм.
Суть методу гідроструминної перфорації полягає у вико-
ристанні абразивного і гідромоніторного ефектів рідиннопі-
щаних струмин, що з великою швидкістю витікають із наса-
док спеціального пристрою – гідроперфоратора. Рідини з піс-
ком направляють до насадок перфоратора колоною насосно-

111