Page 110 - 4835

P фак   P доп . (6.58)

Щоб не допустити обводнення газоносної частини пласта,
дослідним шляхом для кожної свердловини встановлюють
максимально допустимий дебіт q , за якого гарантується
max
відсутність прориву у свердловину пластової води.
Крім геологічних чинників, дебіт свердловин обмежують
технічні чинники (неякісне цементування колон, негерметич-
ність обсадної колони, можливість розриву колон при збіль-
шенні тиску або при вібрації обладнання тощо), а також тех-
нологічні чинники (гідратні та водяні пробки на вибої і в сто-
вбурі свердловини, корозія насосно-компресорних труб тощо).
Зручною математичною моделлю для виявлення чинників,
що впливають на дебіт експлуатаційних свердловини, є фор-
мула Дюпюї
2
 hk P  P 2 
q  пл виб . (6.59)
T R
 zP o пл ln k
T o R c
Аналіз зазначеної формули дає змогу виявити характер
впливу кожного чинника на дебіт свердловини.

6.4.1 Вплив проникності пласта на дебіт свердловин

Із формули (6.59) випливає, що збільшення коефіцієнта
проникності пласта призводить до зростання дебіту свердло-
вини. Збільшити коефіцієнт проникності всього пласта немо-
жливо. Але можна з використанням певних технологій підви-
щити проникність привибійної зони. Оскільки в привибійній
зоні пласта локалізуються основні втрати пластового тиску, то
збільшення проникності привибійної зони суттєво впливає на
дебіт свердловини.

110