Page 141 - 4830

через зернові та кормові одиниці також не забезпечує необхідного
взаємозв’язку з витратами.

Тому для оцінки земель застосовують розрахункові кадастрові ціни, які
засновані на суспільно необхідних затратах у гірших умовах виробництва для

середнього рівня господарювання.
Різниця між кадастровими цінами та індивідуальними затратами на

одержання одиниці продукції являє собою диференціальну ренту.

Кадастрові ціни складені з двох частин:

- собівартості одиниці продукції у гіршій зоні (групі) господарств,

регіонів;

- звичайного (безрентного) додаткового продукту.

Кадастрові ціни – єдині для всієї країни. Оцінка земель, обчислена за

кадастровими цінами, забезпечує порівняність якості земель у межах

сільськогосподарського підприємства, між підприємствами у межах району,

між районами, областями, регіонами країни.

Враховуючи, що головним видом рослинницької продукції є зерно,

граничний суспільно необхідний рівень витрат встановлюється за гіршими

умовами виробництва зернових культур. Для проведення економічної оцінки

земель у 1987 – 1988 рр. кадастрові ціни на зерно встановлені за собівартістю

його товарного виробництва (СВ). Розмір безрентного додаткового продукту

дорівнює 35 % собівартості зерна.

Таким чином, кадастрова ціна (С) 1 центнера зерна у середньому

становить:

(6.3)

Ціни за видами продукції встановлюють за співвідношенням їх

середньої собівартості зерна у країні в цілому.

Так, наприклад, якщо прийняти середню собівартість зерна в країні за

одиницю, то за собівартості центнера цукрового буряка (що становила у

середньому 0,37 одиниці) і кадастровій ціні на зерно (С з), кадастрова ціна на

цукровий буряк (С б), відповідно буде:
142