Page 32 - 4823

розпір.
Способи заглиблення елементів у ґрунт такі: молотами
різних конструкцій, віброзаглиблювачами та
вібровдавлюючими агрегатами, вибухом.
Штучні основи влаштовують заглибленням в ґрунт
роздрібненого матеріалу з допомогою циклічно-падаючої
важкої трамбівки, вібратором, вибухом.

2.4.2 Штучні основи
Штучні основи виготовляють також з допомогою
фізико-хімічних процесів. Закріплення природного ґрунту
здійснюють шляхом нагнітання в ґрунт в’яжучих речовин
(силікатизація, бітумізація, смоління, цементація, глинізація),
термічною обробкою (спалюванням газу або
електронагріванням), електрохімічним способом з введенням
хімічних добавок, а також шляхом обезводнювання ґрунту,
дренування, зниження рівня ґрунтових вод.
В котлованах для заміни слабкого стисливого ґрунту
під підошвою фундаментів укладають з ущільненням шари
місцевого піщаного або пилувато-глинистого ґрунту. Це дає
можливість знизити глибину закладання фундаменту,
збільшити міцність основи, зменшити осідання. Цей метод
одержав назву піщаних або ґрунтових подушок.
Дуже поширена в практиці будівництва силікатизація,
тобто нагнітання в ґрунт розчинів, які в своєму складі містять
силікат натрію (рідке скло). Силікатизація полягає в
закачуванні через ін’єктори (металеві перфоровані труби
діаметром 38 мм і довжиною 1,5 м) рідкого розчину силікату
натрію з добавкою фосфорної кислоти. Взаємодія силікату
натрію з сіллю типу хлориду кальцію, яка міститься в
природному ґрунті, призводить до створення гелю кремнієвої
кислоти, який з часом твердне. Через 28 діб міцність штучно-
створеного матеріалу досягає 0,4-1,5 МПа.
Смолізація, тобто нагнітання в ґрунт карбамідної смоли
з соляною або щавлевою кислотою, використовується для
закріплення піщаного ґрунту. Технологія робіт аналогічна
силікатизації, але міцність ґрунту досягається більша.
Для закріплення ґрунту, який має велику
водопроникність (вивітрілі скельові породи, гравій, галька),
іноді застосовують цементацію. Вона полягає в нагнітанні в
ґрунт суміші цементу, води та добавок у вигляді дрібного
30