Page 65 - 4815
P. 65

отвір  10  у  корпусі,  що  утворюють  золотниковий  клапан,  не
        суміщені  і  буровий  розчин  не  може  перетікати  зі  свердловини
        всередину  бурильної  колони.  З'єднання  підпакерного  простору  з
        внутрішньою  порожниною  труб  відбудеться  після  стискування
        пакера  й  переміщення  поршня  на  величину  h  до  регулювального
        кільця  11,  при  цьому  отвори  8  і  10  з’єднуються.  У  пристрої
        застосовують стандартні 180- і 195-мм пакерні манжети, призначені
        для пакерування стовбура діаметром, відповідно до 200-208 і 220-
        225  мм.  Середні  розрахункові  значення  ходу  h  і  навантаження  на
        пакер,  що  забезпечують  розпакерування,  залежно  від  діаметра
        стовбура в місці установлення пристрою наведені нижче.
               Діаметр пакера, мм………………180 – 195
               Діаметр свердловини, мм ……….200 – 220
               Хід h, мм………………………….135 – 176
               Осьове навантаження, кН……..…95 – 150
               Порядок роботи
               Роз’єднують     бурильну      колону.    Місце     роз’єднання
        підбирають  так,  щоб  пристрій  розміщався  усередині  обсадної
        колони, що забезпечить надійність пакерування. Зібраний пристрій
        опускають на бурильних трубах, які частково заповнюють буровим
        розчином і з’єднують з прихопленою бурильною колоною. Частково
        колону  труб  розвантажують  на  90–150 кН.  Під  дією  осьової  сили
        пакери  2  і  4  збільшуються  в  діаметрі  і  перекривають  затрубний
        простір. Ствол 3 разом з поршнем 7 переміщається вниз.
               Отвори  8  і  10  з’єднується  між  собою,  рідина  із  зони
        прихоплення перетікає всередину труб, тиск у затрубному просторі
        різко  зменшується,  утримуюча  сила  зменшується.  Після  ліквідації
        прихоплення,     знімають     осьове    навантаження,     промивають
        свердловину,  провертають  і  піднімають  колону.  Для  надійного
        розпакерування необхідно забезпечити стиск пакера. У зв'язку з цим
        виникає  необхідність  визначати  мінімальну  глибину  спуска
        пристрою, за якої забезпечується заданий тиск у зоні прихоплення,
        а  також  мінімальну  глибину  при  якій  досягається  необхідна  вага
        бурильної колони.
               Рівень  бурового  розчину  в  бурильній  колоні,  що
        відлічуються від гирла, який забезпечує заданий тиск у свердловині
        в зоні прихоплення, визначають за формулою
                                         a  P
                              h   L       пл  ,                       (2.29)
                                          1
                                     П
                                             g 
                                c
                                           р
               де L П – глибина зони прихоплення, м;
                                          63
   60   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70