Page 10 - 4815

 4 , 1  69 
Р   1150 , 9  81 (   1400  50 )  15 2 , МПа;
п
 , 0 394  , 0 14 
Індекс тиску поглинання визначаємо як відношення Р до
п
гідростатичного тиску стовпа води.
15 2 ,  10 6
Тоді К   , 1 11
1000  8 , 9  1400
п
1.2 Дослідження поглинаючих горизонтів
У свердловинах, де поглинаючі пласти мають розгалужену
систему тріщин з різним ступенем розкриття, які затампонувати
дуже важко, проводять гідродинамічні дослідження (ГДД).
Для вибору ефективного способу ліквідації поглинання
бурового розчину необхідно мати такі достовірні дані про зону
поглинання:
 геометричну характеристику поглинаючого
пласта (товщина, діаметр свердловини в зоні поглинання);
 літологію пласта;
 розміри каналів поглинання та їх різновид;
 тиск поглинання (пластовий тиск).
Мета дослідження – побудувати емпіричну залежність між
інтенсивністю поглинання та перепадом тиску (індикаторну лінію)
для поглинаючого пласта і вибрати на основі цих досліджень,
ефективний спосіб ліквідації поглинання.
Суть ГДД. У поглинаючий пласт через відкритий кінець
бурильної колони закачують рідину в свердловину і фіксують
величину динамічного рівня рідини в свердловині (h д). Для
побудови індикаторної кривої в свердловину закачують рідину
спочатку з максимальною продуктивністю Q 1, значення якої
приблизно дорівнює продуктивності насоса Q н при бурінні
свердловини і визначають при цьому ΔР 1, тобто отримують першу
пару величин Q 1 і ΔР 1. Закачування рідини на кожному Q
продовжують до стабілізації h д. Далі дискретно зменшують Q і
отримують 5÷7 пар значень величин Q і - ΔР і.
Максимальну репресію на пласт (ΔР і) визначають за
формулою
 P    g  h  h ді , (1.7)
i
c
де: h ді – усталений динамічний рівень рідини в свердловині при Q і;
– статичний рівень рідини на початку поглинання рідини.
h с
ГДД проводять тільки за вимушеної необхідності в 2÷3
8