Page 14 - 4808

Ухил вулиць міста влаштовують з врахуванням умов безпеки руху транспорту
(максимальний ухил) і кращого стоку води (мінімальний ухил). Допустимі ухили міських
вулиць за ДБН у межах 0.4-6 %.
Величину ухилу визначають у десяткових дробах або відсотках:
h
i  . 0 ( 005 , . 0 02або 5 , 0 %, 2 %)
l

Поперечний ухил: і = 0,015...0,025.
Вузлові точки вертикального планування - позначки перетину осей основних
вулиць міста. Абсолютні позначки існуючого рельєфу у даній точці називаються чорними,
а проектовані відповідно до потрібних ухилів вулиць - червоними.
Вертикальне планування мікрорайону здійснюється створенням системи площин з
ухилами до внутрішньоквартальних проїздів або зовнішніх меж мікрорайону. Отже,
мережа внутрішньоквартальних проїздів створює "кістяк" всього проектного рельєфу
міжмагістральних територій і є опорою для проектування усіх її елементів.
Можливі схеми організації поверхневого стоку на території мікрорайону:
а) одно-ухильна поверхня; б) двосхила; в) дахоподібна; г) при понижених або
зрошуваних ділянках.

6.1 - Розташування будинків відносно ухилу рельєфу
1) ухил до 1 % - незалежно від напрямку горизонталей;
2) ухил до 3 % - поперек горизонталей можна розташовувати будинки довжиною
меншою ніж L < 50 м. Більш довгі будинки слід розташовувати вздовж горизонталей;
3) ухил 3-5 % (слабо пересічений рельєф) - поперек горизонталей можна
розміщувати споруди довжиною до 30 м;
4) ухил 5-8 % (пересічений рельєф) - всі будинки розташовують паралельно до
горизонталей або застосовують східчасті будинки, понижуючи позначку кожної секції або
блоку;
5) ухил більше 8 % (сильно пересічений рельєф) - застосовують терасну забудову.
Вертикальне планування мікрорайону у більшості випадків може застосовуватись
лише у висотному розташуванні проїздів і пішохідних алей, дитячих і фізкультурних
майданчиків, майданчиків для розташування споруд, Решта простору (біля 40 % від
загальної площі мікрорайону) може бути збережено у природному рельєфі з існуючим
рослинним покриттям.
У сучасній містобудівельній практиці автори часто відмовляються від суцільного
вертикального планування проектованої території і переходять до "острівного"
вертикального планування мікрорайону.
Закономірно, що найбільш цікаві вирішення вертикального планування з точки
зору архітектурно-просторових можливостей одночасно бувають і найбільш
економічними.

6.2 Вертикальне планування територій зелених насаджень
Основні завдання:

1. Забезпечення відводу надлишкових поверхневих вод.
2. Створення зручного руху алеями і доріжками.
3. Якнайбільше збереження ґрунтового покриття.
4. Створення нормальних умов для вирощування зелених насаджень.
5. Запобігання умов для розвитку ерозії грунтів.

13