Page 99 - 4794

Розв’язання цих проблем можливе лише при об’єднанні
зусиль усього світового співтовариства. При цьому необхідно
відмовитися від старих підходів національного
відокремлення, колишніх уявлень про національні пріоритети,
а також зайвих амбіцій.
Таким чином, на початку ХХІ ст. загострюється
проблема природокористування, що проявляється у
вичерпуванні природних ресурсів та екологічній кризі.
Екологічна криза характеризується невідповідністю розвитку
продуктивних сил, суспільних форм їх розвитку і біологічних
можливостей біосфери. Вона проявляється в ускладненні та
загостренні стосунків між людиною і природою, результатом
чого є порушення стану навколишнього середовища,
забруднення і отруєння його відходами, загроза самому
існуванню людини.
Незважаючи на різні підходи щодо захисту нав-
колишнього середовища, учені-екологи й економісти єдині в
тому, що захист природи потребує значних витрат – до 3-5 %
ВВП. Країни з розвинутою економікою в середньому
витрачають до 1,7 % свого ВНП на екологічні проблеми, але
цього мало, тому що величина збитків, які завдаються
природному середовищу щорічно, оцінюється приблизно в 6%
ВНП.
Основними шляхами розв’язання екологічної, паливно-
енергетичної та сировинної проблем з погляду речового
змісту суспільного способу виробництва є:
1) швидкий розвиток і використання основних видів
відновлювальної енергії;
2) структурні зміни у використанні наявних
невідновлювальних видів енергії;
3) створення екологічно-чистої вугільної енергетики, яка
б працювала без викидів шкідливих газів;
4) розробка усіма країнами конкретних заходів
дотримання екологічних стандартів;

99