Page 99 - 4792
P. 99

статусу юридичної особи.
                                  Різниця  між  правовими  режимами  майна  суб’єктів  гос-
                            подарювання полягає у різному обсязі повноважень, що їх має
                            власник, або передає суб’єктам господарювання.

                                  4.2 Поняття та види правового режиму майна
                            суб’єктів господарювання

                                  Правовий режим майна суб’єктів господарювання – це
                            встановлені правовими нормами: а) структура цього майна,
                            б)  порядок  його  придбання  (  формування),  використання  і
                            вибуття, в) порядок звернення на нього стягнення кредито-
                            рів.
                                  Основою правового режиму майна суб’єктів господарю-
                            вання на якій базується їх господарська діяльність відповідно
                            до  ч  1  ст.  133  ГКУ  є  право  власності,  а  також  речові  права
                            осіб,  які  не  є  власниками,  право  господарського  віддання,
                            право оперативного управління і право оперативного викори-
                            стання майна, а також на основі інших речових прав, до яких
                            відноситься,  зокрема  права  володіння,  права  користування
                            (розділ 2 книги третьої ЦКУ).
                                  Право володіння чужим майном виникає на підставі до-
                            говору  з  власником  або  особою,  якій  майно  було  передано
                            власником, а також на інших підставах, встановлених зако-
                            ном (ст. 398 ЦКУ).
                                  Право  користування  чужим  майном  (сервітут)  може
                            бути встановленим щодо земельної ділянки, інших природних
                            ресурсів  (земельний  сервітут)  або  іншого  нерухомого  майна
                            для  задоволення  потреб  суб’єктів  господарювання,  які  мо-
                            жуть бути задоволені іншим способом (ч 1 ст. 401 ЦКУ).
                                  Відповідно до умов договору з власником майна ч 2 ст.
                            133 ГКУ передбачає можливість визначення  інших прав, які
                            відносяться не до речових, а до зобов’язальних прав. До цих
                            прав можна віднести іпотеку (заставу).
                                  У ч. 3 ст. 133 ГКУ вміщені положення, які за своїм зміс-
                            том перекликаються зі змістом статей 55, 132 і 138 ГКУ щодо
                            оперативного використання майна, і встановлюють, що здійс-
                            нювати  господарську  діяльність  на  основі  зазначеного  права
                            можуть лише суб’єкти господарювання, які не мають статусу
                            юридичної  особи.  Це  відокремлені  підрозділи  господарської

                                                           102
   94   95   96   97   98   99   100   101   102   103   104