Page 113 - 4792

5.3 Припинення господарських зобов’язань

Загальні умови припинення господарських зобов’язань
встановлені частинами 1,2 ст. 202 ГКУ, згідно з якою госпо-
дарське зобов’язання припиняється:
- виконанням, проведеним належним чином;
- зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхо-
вого зобов’язання (ч 5 ст. 207 ГКУ);
- у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в
одній особі (ч 2 ст. 204 ГКУ);
- за згодою сторін (ч 1 ст. 204 ГКУ);
- через неможливість виконання (ст. 205 ГКУ);
- в інших випадках передбачених ГКУ або іншими зако-
нами.

5.4 Розірвання та недійсність господарських зо-
бов’язань

Господарське зобов’язання може бути розірвано сторо-
нами відповідно до правил, встановлених ст. 188 ГКУ стосов-
но розірвання господарських договорів.
Господарське зобов’язання може бути визнане недійс-
ним відносно до ч 1 ст. 207 ГКУ якщо воно:
- не відповідає вимогам закону;
- вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересами
держави і суспільства;
- укладено учасниками господарських відносин з пору-
шенням хоча б одним з них господарської компетенції крім
визнання недійсним зобов’язання ГК передбачає визнання
недійсною також нікчемної умови господарського зо-
бов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами
зобов’язання порушує право та законні інтереси другої сторо-
ни або третіх осіб (ч 2 ст. 207 ГК).
Виконання господарського зобов’язання, визнаного су-
дом недійсним повністю або в частині, припиняється повніс-
тю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили
як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення
(ч 3 ст. 207 ГКУ). Наслідки визнання господарського зо-
бов’язання недійсним поділяються на дві групи залежно від

116