Page 260 - 4784

Для приватних мереж АТМ визначений протокол
маршрутизації PNNI (Private NNI), за допомогою якого комутатори
можуть будувати таблиці маршрутизації автоматично. У публічних
мережах АТМ таблиці маршрутизації можуть будуватися
адміністраторами уручну, як і в мережах Х.25, або підтримуватися
протоколом PNNI.
Комутація пакетів відбувається на основі ідентифікатора
віртуального каналу (Virtual Channel Identifier, VCI), який
призначається з’єднанню при його встановленні і знищується при
розриві з’єднання.
Адреса кінцевого вузла АТМ, на основі якого прокладається
віртуальний канал, має ієрархічну структуру, подібну до номера в
телефонній мережі, і використовує префікси, відповідні кодам
країн, міст, мережам постачальників послуг і т. п., що спрощує
маршрутизацію запитів на встановлення з’єднання, як і у разі
агрегованих IP-адрес відповідно до техніки CIDR.
У публічних мережах АТМ зазвичай використовуються
адреси в стандарті Е.164, що робить простою взаємодію цих мереж
з телефонними мережами.
Віртуальні з’єднання можуть бути постійними (Permanent
Virtual Circuit, PVC) і комутованими (Switched Virtual Circuit,
SVC).
Для прискорення комутації у великих мережах
використовується поняття віртуального шляху – Virtual Path, який
об’єднує віртуальні канали, що мають в мережі АТМ загальний
маршрут між початковим і кінцевим вузлами або загальну частину
маршруту між деякими двома комутаторами мережі.
Ідентифікатор віртуального шляху (Virtual Path Identifier, VPI) є
старшою частиною локальної адреси і є загальним префіксом для
деякої кількості різних віртуальних каналів.
Таким чином, ідея агрегації адрес в технології АТМ
застосована на двох рівнях – на рівні адрес кінцевих вузлів
(працює на стадії встановлення віртуального каналу) і на рівні
номерів віртуальних каналів (працює при передачі даних по
наявному віртуальному каналу).
З’єднання кінцевої станції АТМ з комутатором нижнього
рівня визначаються стандартом UNI (User Network Interface).

258