Page 7 - 4772
P. 7

Основними формами фінансового інвестування є:
                -  вкладення в довготермінові та короткострокові фондові інструменти (акції,
                  облігації, ощадні сертифікати тощо),
                -  вкладення  в  довго-  та  короткотермінові  грошові  інструменти  (депозитні
                  вклади в банках),
                -  вкладення в статутні фонди спільних підприємств.
                 Об'єктом  вкладень  при  реальному  інвестуванні  є  реальні  активи,  при
           фінансовому  -  фінансові.  Матеріальний  добробут  суспільства  у  кінцевому
           підсумку  визначається  ефективністю  його  економіки,  що  втілюється  у  кількість
           продуктів та послуг, які може бути створено. З цією метою застосовують реальні
           активи: земля, будівлі, обладнання, тощо, що застосовується для їх виробництва.

                 Поряд з матеріальними активами  існують  також фінансові активи, зокрема,
           акції та облігації. Подібний вид активів - це не більше ніж записи, і вони напряму
           не  входять  у  виробничі  потужності.  Замість  цього  в  економічно  розвинених
           країнах  ці  активи  є  засобом,  що  застосовується  людиною  для  засвідчення  своїх
           прав  на  реальні  активи.  Фінансові  активи  -  це  права  на  дохід,  одержаний  за
           допомогою реальних активів (або вимоги на доходи уряду). Не маючи можливості
           придбати власний завод, завжди є можливість придбати акції заводу і отримувати
           частину прибутку від виробництва автомобілів.
                 У той час як реальні активи є джерелом національного доходу в економіці,
           фінансові активи просто характеризують його розподіл серед інвесторів.
                 2.  За  характером  участі  інвестора  в  інвестиційному  процесі  виділяють
           прямі та непрямі інвестиції.
                 Прямі  інвестиції  характеризуються  безпосередньою  участю  інвестора  у
           виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюють
           підготовлені інвестори, які мають достатньо інформації про об'єкт інвестування і
           знають  механізм  інвестування.  Прямі  інвестиції,  як  правило,  здійснюються  у
           формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння  контрольним
           пакетом  акцій  компанії.  При  здійсненні  прямих  інвестицій  може  мати  місце
           внесення  коштів  або  майна  до  статутного  фонду  юридичної  особи  в  обмін  на
           корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.
                 Непрямі  інвестиції  -  під  ними  розуміють  інвестування,  опосередковане
           третіми  особами  (інвестиційними  або  фінансовими  посередниками).  Не  усі
           інвестори  мають  достатню  кваліфікацію  для  ефективного  вибору  об'єктів
           інвестування та подальшого управління ними. У цьому випадку вони придбавають
           цінні  папери,  які  випускають  інвестиційні  або  інші  фінансові  посередники
           (наприклад,  інвестиційні  сертифікати  інвестиційних  фондів  або  інвестиційних
           компаній),  а  останні  розміщують  зібрані  таким  чином  інвестиційні  кошти  на
           власний  розсуд  у  найбільш  ефективні  об'єкти  інвестування,  беруть  участь  в
           управлінні  ними,  а  отримані  доходи  розподіляють  серед  своїх  клієнтів.
           Здебільшого  непрямі  інвестиції  прийнято  ототожнювати  з  портфельним
           інвестуванням.  У  цьому  разі  йдеться  про  кошти,  вкладені  в  цінні  папери
           довготермінового  характеру,  які  не  передбачають  отримання  швидкого  доходу.
           Здебільшого це інвестиції великих промислових програм, у тому числі й за участю
           держави.


                                                                                                             7
   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12