Page 13 - 4770
P. 13

2
                            фери Землі дорівнює 1360 Вт/м  - величина відома як сонячна
                            стала АМ0. Під час проходження крізь атмосферу Землі інтен-
                            сивність сонячного випромінювання зменшується за рахунок
                            його поглинання, розсіювання та відбивання під час взаємодії
                            з частинками пилу, з киснем, озоном, вуглекислим газом, па-
                            рами води. Під час взаємодії з озоном та киснем поглинання
                            сонячного випромінювання відбувається переважно в ультра-
                            фіолетовій  частині  спектру,  водяна  пара  та  вуглекислий  газ
                            поглинають переважно в інфрачервоній частині. Тому сонячне
                            випромінювання,  яке  досягає  земної  поверхні,  має  меншу
                            енергію, а його спектр змінюється.
                                  Метод  прямого  перетворення  сонячного випромінюван-
                            ня в електрику є, по-перше, найбільш зручним для споживача,
                            оскільки  отримується  найбільш  вживаний  вид  енергії,  і,  по-
                            друге,  такий  метод  вважається  екологічно  чистим  засобом
                            одержання електроенергії на відміну від  інших, які викорис-
                            товують органічне паливо, ядерну сировину чи гідроресурси.
                                  Основою  напівпровідникового  сонячного  елементу  є
                            пластина напівпровідника з p-n переходом. Його робота засно-
                            вана  на  явищі  фотоефекту,  відкритому  ще  в  позаминулому
                            столітті Г. Герцем та дослідженому О.Г. Столетовим. Теорію
                            фотоефекту створив А. Ейнштейн у 1905 році, за що був від-
                            значений Нобелівською премією. Суть ефекту полягає в тому,
                            що кванти сонячного світла з енергією, більшою ніж ширина
                            забороненої зони напівпровідника, поглинаються напівпровід-
                            нику і створюють пари носіїв струму: електрони в зоні провід-
                            ності та дірки у валентній зоні. Для просторового розведення
                            зарядів, а значить і виникнення електричного струму, необхід-
                            на наявність внутрішнього електричного поля у напівпровід-
                            нику. Таке поле існує в електронно-дірковому p-n переході, в
                            контакті метал-напівпровідник, в контакті двох різних напів-
                            провідників (гетеропереході).
                                  На рис.1.1 схематично зображено фотоелектричний еле-
                            мент з p-n переходом та напрям руху фотогенерованих носіїв
                            заряду.  Фотогенеровані  в  р-області  електрони  витягуються
                            електричним полем в n-область, і, навпаки, фотогенеровані в
                            n-області дірки витягуються електричним полем в р-область.
                            На омічних контактах виникає різниця потенціалів, яка нази-
                            вається напругою холостого ходу U       . Якщо закоротити кон-
                                                                  ХХ
                            такти, то через фотоелектричний елемент потече струм корот-



                                                           12
   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18