Page 10 - 4763

розвитку як інтеґральної частини радянської економіки.

Українські підприємства були підлеглі союзним
міністерствам у Москві або республіканським міністерствам
у Києві. Після 1991 підприємства, незважаючи на

приналежність, що збереглася формально до державної
власності, потрапили під контроль своїх директорів. До 1996

біля 6 тис. середніх і великих підприємств стали
акціонерними товариствами, а до 1998 було приватизовано

45 тис. невеликих підприємств і майже 99 % магазинів
роздрібної торгівлі, підприємств торгівлі і сфери послуг.

В Україні виділяють три економічних райони:
Донецько-Придніпровський, Центрально-Західний і
Південний. У першому зосереджені підприємства

гірничодобувної, металургійної, хімічної і важкої
промисловості. У другому — обробна, легка і харчова

промисловість. У Південному районі переважають
суднобудування, портове господарство й індустрія

відпочинку. Повсюдно сприятливі умови для сільського
господарства. Західні і центральні області України

спеціалізуються на технічних і харчових культурах (цукровий
буряк, хміль, кукурудза, картопля), в південній Україні
переважає зернове господарство і садівництво, біля великих

міст розвинене овочівництво. Великі металургійні заводи
споруджені в Запоріжжі, Маріуполі, Дніпропетровську,

Донецьку, нафтопереробні заводи є в Херсоні, Одесі,
Дрогобичі, Кременчуці, Лисичанську та в м. Надвірна. На

Донбасі і в Придніпров'ї розвинена хімічна промисловість,
яка продукує соду, сірчану кислоту, добрива, синтетичні

смоли, пластмаси, волокна, шини і різні хімікати. Україна
виробляє також обладнання для важкої промисловості,
енергетики (електромотори, турбіни, потужні

трансформатори), залізничного транспорту (локомотиви,
вантажні вагони), гірничодобувної промисловості

(екскаватори, бульдозери, вугільні комбайни), автотранспорту

10