Page 133 - 4751

ному ринку праці користуються певні групи висококваліфіко-
ваних фахівців, але разом з тим виникає феномен так званих
гастарбайтерів (з нім. гостьовий робітник). Це здебільшого люди,
що виконують низькокваліфіковану непрестижну працю з низь-
кою заробітною платою (наприклад, турки у Німеччині, українці
у Португалії тощо). Феномен гастарбайтерів є латентною (прихо-
ваною) формою економічної імміграції.
Але економічна глобалізація визначає глобальних гравців не
тільки на ринку праці, а й взагалі на просторі світової економіки.
Саме рівень економічної розвиненості є визначальним у тому, чи
стане національно організований соціум тим, хто виграє або тим,
хто програє від глобалізації. Місця в цій глобальній грі на думку
більшості економістів, вже визначені (цю думку не підтримують
хіба що ідеологи антиглобалізму та прихильники сучасних
соціальних утопій). Одну із таких схем пропонує І. Уолерстайн.
Світова система І. Уолерстайна відходить від моделі ізольованих
суспільств замінюючи її на модель єдиної світової системи, у якій
об’єднуються та стверджують себе у єдиному способі розподілу
праці усі суспільства, уряди, підприємства та класи, індивіди. Ця
єдина, світова система, яка задає форму соціальної нерівності у
світовому масштабі, формується протягом розвитку капіталізму.
За Уолерстайном, капіталізм за своєю природою має глобальний
характер. Капіталістична динаміка з XVI ст. кардинально змінює
світовий економічний порядок та простір соціального життя.
У світовій системі І. Уолерстайн виділяє економічно та
політично управляючі центральні регіони та економічно залежну
від центра периферію. Центральні регіони розвиваються як
індустріальні, тоді як периферичні регіони є постачальниками си-
ровини, ціни на яку встановлює центр. Існують також напівпе-
риферії, які мають економічні та соціальні характеристики як

132