Page 15 - 475

числа використаних капель на 0,02 одержують приблизно вміст хлор-іону
у розчині в г/л.
ТОЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ: якщо при орієнтовному визначенні вміст
хлор-іону не перевищує 0,400 г/л, точне визначення проводиться в 100 мл
води. При більш високих складах хлоридів для визначення відбирають
відповідно менший об’єм або користуються точно розведеним вихідним
розчином.
До відміреного об’єму (10 мл) досліджуваної води (розведеної у
співвідношенні 1:10) додають 5 крапель хромату калію і повільно
титрують при неперервному перемішуванні 0,1н розчином азотнокислого
срібла до переходу жовтуватого кольору у рожево-бурий, що не зникає
при перемішуванні. При титруванні рекомендується порівнювати колір
досліджуваної води з кольором стандарту, який готується додаванням
повареної солі до відтитрованої проби. Від добавки повареної солі бурий
колір розчину переходить в світлий, в зеленувато-жовтий.
Визначення хлоридів за цим методом правильно тільки в тому
випадку, коли рН розчину, в якому визначають хлор-іон, не менше 7 і не
більше 10,5.
Якщо рН розчину більше 10,5, тоді до проби розчину, відібраної
для визначення іону хлору, додають 2-3 краплі 0,1 % розчину
фенолфталеїну і по краплям розведену (не менше 1:5) азотну кислоту для
прозорості розчину.
Якщо досліджувана вода має кислу реакцію, то таку пробу
нейтралізують 0,1н розчином їдкого натрію, застосовуючи в якості
індикатора той же розчин фенолфталеїну і знебарвлюють потім воду
однією краплею азотної кислоти.
Якщо вода має у собі сірководень, від нього звільняються
кип’ятінням її в азотнокислому середовищі.
Кількість хлор-іонів розраховують так:
 a  н 1000
Cl  мг-екв/л, (2.1)
у

Cl  a  н 1000 35 5 , мг/л, (2.2)
у
де а – кількість розчину азотнокислого срібла у мл, витрачене на
титрування,
н – нормальність розчину азотнокислого срібла,
у – об’єм проби взятої для титрування (з врахуванням розведення),
35,5 – еквівалентна вага хлору.