Page 151 - 4720

охороною перебуває понад 130 тисяч нерухомих пам’яток іс-
торії та культури, а саме: 57206 пам’яток археології (в тому
числі 418 – національного значення); 51364 пам’ятки історії (в
тому числі 142 – національного значення); 5926 пам’яток мо-
нументального мистецтва (в тому числі 44 – національного
значення); 16237 пам’яток архітектури і містобудування [1, 2].
З 16237 пам’яток архітектури і містобудування 3541
пам’ятка архітектури і містобудування внесені до Державного
реєстру національного культурного надбання України, а 12697
пам’яток занесені до Реєстру пам’яток місцевого значення.
Найбільший суспільний інтерес серед пам’яток історико-
культурної спадщини становлять пам’ятки архітектури і міс-
тобудування, а також створені на їх основі історико-культурні
заповідники. Аналіз історико-культурного потенціалу регіонів
України спирається на державні списки пам’яток, Список іс-
торичних населених місць України, облікові документи дер-
жавних органів охорони пам’яток.
В Україні перший список пам’яток архітектури був за-
тверджений 25 березня 1956 року, за яким під охорону держа-
ви бралося 2057 об’єктів зодчества республіканського
значення. Хоча в списку було 1517 охоронних номерів. В
60-тих роках ХХ ст. через волюнтаристську політику радянсь-
кої влади прослідковується тенденція до зменшення кількості
пам’яток, що перебували під охороною держави. Це і відобра-
зилося в новому списку пам’яток архітектури і містобудуван-
ня, який був прийнятий в 1963 році, при цьому кількість
скоротилася до 864 охоронних номерів. В 70-тих роках ХХ
століття в Україні розпочинається перехід до комплексної
охорони культурної спадщини. В списку, що був затвердже-
ний в 1979 році кількість пам’яток збільшилася до 1790 рес-
публіканського значення. Із здобуттям незалежності зростає
інтерес до культурної спадщини, переглядаються списки
пам’яток, історичних міст, створюються нові історико-
архітектурні, історико-культурні заповідники. З 1993 року в

150