Page 15 - 4689

У міжнародній практиці немає чітких підходів до визначення рівня суттєвості. Як
правило, аудиторські фірми вважають, що відхилення до 5% можуть вважатись
несуттєвими, вище від 10% - вважаються суттєвими, а в межах 5-10%- визначаються з
урахуванням думки аудитора, а також в межах абсолютної та відносної величини
похибки.
Аудиторський ризик – це ризик того, що аудитор висловить невідповідну
аудиторську думку в разі, якщо фінансова звітність суттєво викривлена. Аудиторський
ризик є функцією ризиків суттєвого викривлення та ризику невиявлення.
Аудиторський ризик складається з трьох компонентів:
- властивий ризик;
- ризик контролю;
- ризик невиявлення.
Початкову модель аудиторського ризику можна представити такою формулою:
AR = IR * CR * DR,
де AR – ймовірність складання неправильного аудиторського висновку
IR – властивий ризик
CR – ризик контролю
DR – ризик невиявлення.
Модель аудиторського ризику передбачає пряму залежність між прийнятним
аудиторським ризиком і ризиком невиявлення, а також обернену залежність між
прийнятним аудиторським ризиком і кількістю належних до збору аудиторських
свідчень, тобто
DR = AR / IR*CR.
Отже, якщо аудитор вирішує зменшити рівень аудиторського ризику, то він тим
самим зменшує рівень невиявлення і збільшує кількість належних до збору свідчень.
Ризик невиявлення – це той ризик, на який аудитор може вплинути безпосередньо.
Аудиторська вибірка - це застосування аудиторських процедур до менш ніж 100%
облікових записів (елементів вибірки) в межах залишку на рахунку або класу операцій
так, що всі елементи мають шанс бути відібраними. Це дає аудиторові змогу
одержати та оцінити аудиторські докази стосовно деяких характеристик
відібраних елементів для формулювання висновку або допомогти в його
формулюванні стосовно генеральної сукупності, з якої здійснюється вибірка/
Одним із важливих завдань аудитора під час аудиту фінансових звітів є
необхідність оцінки системи внутрішнього контролю суб’єкта аудиторської перевірки
відповідно до МСА.
Система внутрішнього контролю – це політика і процедури (засоби
внутрішнього контролю), розроблені і впроваджені найвищим управлінським
персоналом та іншим персоналом з метою отримання обгрунтованої впевненості щодо
досягнення цілей суб’єкта господарювання стосовно достовірності фінансової
звітності, ефективності діяльності та дотримання законодавчих і нормативних актів.
Структура системи внутрішнього контролю відповідно до МСА 315
«Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта
господарювання і його середовища» включає такі елементи:
- середовище контролю;
- процеси оцінки ризиків суб’єктів господарювання;
- інформаційні системи, в т.ч. пов’язані з ними відповідні бізнес-процеси, що
стосуються фінансової звітності, та обмін інформацією;
- процедури контролю;
- моніторинг заходів контролю.
Ефективність системи внутрішнього контролю залежить переважно від розміру
підприємства, масштабу його діяльності.
У міжнародній практиці аудиту для вивчення СВК використовують два види
тестів: наскрізні тести та тести узгодженості (відповідності).