Page 59 - 4687

матеріалу, наприклад нестабільний аустеніт у сталях або β-
метастабільний стан у титані або деяких його сплавах. У
другому випадку йде перебудова кристалічної гратки по
дифузійному або бездифузійному типу. Для вуглецевих
легованих і низьколегованих сталей розпад аустеніту
відбувається за дифузійним перлітним типом Fе γ(С) →
Fe αFe 3С і за бездифузійним мартенситним типом Fе γ(С) →
Fe αС).
Методи термічного впливу

Існує безліч методів теплового впливу, що призводять до
зміни властивостей поверхні виробів. Нагрівання поверхні
може проводитися без розплавлення матеріалу і з
розплавленням. При цьому можуть використовуватися
джерела теплоти безперервної дії і переривчасто-імпульсні.
Нагрівання може здійснюватися по всій поверхні або
окремими частинами. Для нагрівання застосовують різні
джерела теплоти (рисунок 1.15): індукційний,
газополуменевий, світлопроменевий, плазмовий та інші
способи нагріву.
Найбільше застосування в технологічних процесах
виготовлення виробів отримало поверхневе гартування деяких
сталей, здатних при розпаді аустеніту утворювати тверді
поверхні при в'язкому стані решти матеріалу. Для цього в
основному застосовують індукційне нагрівання поверхні
струмами високої частоти (СВЧ). СВЧ, проходячи по
індуктору, наводять (індукують) у металі поверхневого шару
вихрові струми (І), які і нагрівають метал. Кількість теплоти Q
(Дж) можна визначити за відомою формулою:

Q  , 0 239 , 4  184 RI 2 ,  (1.11)

58