Page 64 - 4679

Перший ступінь захисту за граничим тиском при спрацюванні забезпечує
від’єднання тільки одного насосного агрегату. Якщо в результаті спрацювання системи
після короткочасного зниження тиск знову підвищуватиметься, система від’єднає ще
один агрегат. Таким чином, по черзі можуть бути від’єднанні всі агрегати. Почергове
від’єднання дозволяє зберегти в роботі частину агрегатів станції.
Для полегшення умов подальшого запуску почергове відхилення
передбачається, починаючи з перших агрегатів по ходу потоку нафти. Захист за
мінімальним тиском на всмоктуванні передбачає наявність витримки часу для
запобігання помилкового спрацювання. Річ у тому, що короткочасні зниження тиску (8-
12 с) на всмоктуванні можливі при проходженні повітряної пробки або при перехідних
процесах, пов'язаних з під’єднанням сусідніх агрегатів на цій станції або від’єднанням
агрегатів на попередній.
При налаштуванні схеми захисту істотним є правильний вибір значень
налаштувань сигналізаторів тиску. Неправильне налаштування може призвести або до
невиправданих від’єднань, або до появи небезпечного тиску, що призводить до аварії.
Через похибку приладів і їх сигнальних пристроїв кожний прилад може працювати
усередині якоїсь зони тиску. Це треба враховувати при налагодженні послідовності
спрацьовувань захистів.
Автоматичне регулювання тиску. Завданням автоматичного регулювання тиску
є забезпечення підтримки регульованого параметра на заданому рівні. Регулювання
тиску в магістральному нафтопроводі можна здійснювати одним з наступних способів:
дроселюванням потоку, перепуском частини потоку з нагнітання на всмоктування і
зміною частоти обертання насосів. Дроселювання потоку полягає в створенні штучного
опору усередині потоку, через що збільшуються втрати на тертя в дроселюючому
органі і знижується тиск після нього (рис. 3.10, а). Втрати енергії при дроселюванні
визначаються значенням витрати при перекачуванні Q і втратою напору при
дроселюванні Ндр. Перепуск потоку може здійснюватися як біля одного агрегату, так
і біля всієї насосної установки, з’єднаної послідовно. Оскільки характеристика Q–Н
магістральних насосів близька до горизонтальної, для невеликого зниження тиску
нагнітання (рис. 3.10, б) потрібний великий перепуск (велика витрата), при якому
споживана насосом потужність сильно зростає. З рисунку 3.10 видно, що при
регулюванні дроселювання потужність, споживана насосом, більша, ніж при
регулюванні перепуском, при перекачуванні одного і того ж об'єму нафти.
Метод перепуску може бути застосований при крутих характеристиках насосних
агрегатів або в схемах, де неможливе дроселювання. Можливість регулювання тиску
зміною частоти обертання насосних агрегатів обумовлюється залежністю
2
Ррег/Р0 = (nper/n0) ,
де: P0 і n0 - тиск і частота обертання в розрахунковому режимі;
Pрег і nрег - тиск і частота обертання в режимі регулювання. Для насосів з
електроприводом регулювання частоти обертання може бути одержано вживанням
проміжної регулюючої гідромуфти або спеціального двигуна з регульованою частотою
обертання.
Критерієм вибору методу регулювання є якнайменші витрати на перекачування,
зв'язані із застосуванням даного методу регулювання. В умовах нафтопроводів
необхідність обмеження тиску в статичних режимах складає за часом не більше 3-5 %
від загальної тривалості перекачування і глибина регулювання - не більше 10-25 % від
диференціального напору, що розвивається одним агрегатом. При вказаних
обмеженнях найекономічнішим за сумарними витратами є метод дроселювання, що
набув найбільшого поширення. При цьому регулюючий орган встановлюють на

63