Page 66 - 4650

відношенню до номінального.
УЕО пісковиків і алевролітів змінюється в дуже
широких межах в залежності від їх густини і пористості,
характеру насичення пор, складу цементу і добавок
глинистого матеріалу.
Алевроліти характеризуються, в загальному, такими ж
ознаками, як і пісковики, але вираженими менш виразно.
Карбонатний розріз за звичай містить вапняки і
доломіти в різних видах: щільні і міцні, пористі і тріщинуваті,
глинисті і т.п. Рідше в розрізі присутні гіпс, ангідрит, кам’яна
сіль. Розчленування карбонатного розрізу – більш складна
задача, ніж розчленування піщано-глинистого.
За допомогою ГДС в карбонатних розрізах відділити
рихлі, високопористі вапняки, вапняки-ракушняки від
щільних кристалічних і окремнілих вапняків.
На рисунку 7.2 представлений розріз карбонатної товщі,
який містить щільні і пористі різновидності вапняків із різним
характером насичення, і схематичні каротажні криві над ними.
На діаграмах УЕО карбонатні товщі виділяються як
зони високого опору – від сотень до тисяч і десятків тисяч
Омм. Рихлі, кавернозні вапняки володіють пониженими
значеннями УЕО. У випадку нафтогазонасичення, а пористі
вапняки можуть бути нафтогазонасиченими, їх опір
співвимірний із опором щільних вапняків. Прикладом може
бути пласт 2 на рисунку 7.2.
На діаграмах ПС карбонатні породи виділяються
від’ємними аномаліями на фоні глин. Амплітуда аномалій
збільшується із ростом пористості (пласти 2 і 4) і зменшується
із ростом глинистості (пласт 6). В загальному випадку
діаграми ПС на карбонатному розрізі слабо диференційовані.
Мікрозонди дуже рідко, тільки у випадку великої
пористості пластів, утворюють зони додатних приростів Δρ у, а
у решти випадків їх діаграми не дають корисної інформації.
Діаграми ГК виділяють карбонатну товщу пониженими
65