Page 84 - 4634

рахунком; продаж товару з використанням консигнації головним чином має місце
при його відправленні закордонним відділенням експортера.
9 Пластикові картки. Пластикові картки – це персоніфікований платіжний
інструмент, який надає особі, що нею користується, можливість безготівкової
оплати товарів та/або послуг, а також отримання готівки у відділеннях (філіях)
банків і банківських автоматах (банкоматах); інструмент безготівкових розрахунків і
засіб отримання кредиту, а також фінансовий інструмент, який дозволяє її
власникові управляти своїм банківським рахунком прямо з торговельної чи
сервісної організації.
Приймання карток до оплати і видача за ними готівки здійснюється тільки на
підприємствах торгівлі/сервісу та в банках, що входять до платіжної системи, яка
обслуговує ці картки.
Особливістю міжнародних розрахунків є те, що в країнах з частково
конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження. Валютні
обмеження являють собою законодавчу чи адміністративну заборону, лімітування і
регламентацію операцій резидентів і нерезидентів з валютою й іншими валютними
цінностями. Звичайно, валютні обмеження стають причиною негативних наслідків.
Вони звужують можливості й підвищують витрати валютного обміну і платежів по
зовнішньоторгових угодах. Однак вони об'єктивно необхідні. Це пов'язано,
насамперед, з нестачею валюти, наявністю зовнішньої заборгованості, погіршенням
платіжного балансу. Валютні обмеження, в даній ситуації, вводять з метою
концентрації валютних цінностей в руках держави, вирівнювання платіжного
балансу, підтримання валютного курсу валюти своєї країни. Валютні обмеження
здійснюються різними способами, зокрема:
 блокуванням виручки експортерів від продажу товарів у даній країні;
 повним чи частковим обов'язковим продажем валютної виручки
експортерами центральному банку або іншим вповноваженим банкам;
 забороною оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;
 регулюванням строків платежів по експорту й імпорту та ін.

7.3 Факторингові та форфейтингові операції у процесі здійснення ЗЕД

У процесі здійснення ЗЕД виникає необхідність у здійсненні розрахунків за
умови відсутності достатніх коштів у контрагентів. На сьогодні для вирішення даної
ситуації використовують сучасний інструментарій фінансових розрахунків на основі
факторингу та форфейтингу.
Форфейтинг — це фінансова операція, що полягає у придбанні банком або
іншою фінансовою установою (форфейтором) векселів, як правило, авальованих
банком платника, без обороту на продавця. Учасники форфейтингових операцій є:
Форейтор — особа, якій клієнт здійснює продаж векселів, виданих боржником.
Форфейтором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа —
суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати
форфейтингові операції.
Основні дії форфейтора: укладення договору форфейтингу; оплата вартості
векселів; пред'явлення векселів до платежу.

84