Page 15 - 4611

у словнику, то її буквений склад без змін переноситься в масив

результатів і супроводжується ознакою побуквеного кодування.
Повернемося до першої проблеми. Суть правил аналізу
нових слів полягає в тому, що зі складу слова в певному порядку
вилучаються словотворчі або словозмінні морфи, що дозволяютъ

одержати інформацію про те, до якої частини мови (граматичного
класу) дане слово належить. Тому для англійської мови суфікси -
tion, nеnt можуть бути підставою для віднесення цих словоформ

до іменників
Більшість англійських і українських та російських суфіксів
омонімічні, для їх визначення ми повинні мати списки афіксів,

коренів (основ) слів та інші необхідні атрибути для ідентифікації
різних словоформ однієї й тієї ж лексичної одиниці. У таких
випадках афікси дозволяють надати додаткову інформацію про

слово. Наприклад, для вказаних мов вказівка на відмінок, число,
рід.
Під омонімією розуміють збіг морфем, які мають різне
граматичне значення. У завдання морфологічного аналізу в

більшості випадків входить розрізнення повної або часткової
омографії основ і афіксів. Розрізнення омографії тільки
морфологічними засобами не завжди можливе, проте є деякі

правила морфологічного аналізу, що дозволяють іноді вирішити
цю проблему.
Омонімія афіксів усувається, де це можливо, за допомогою
таких трьох принципів (у англійській мові):

• кінцеве чи некінцеве положення суфіксів, наприклад,
кінцеве положення морфеми -ed у дієслова минулого часу fix-
ed; положення у середині слова fix-ed-ly,

• зіставлення з граматичними властивостями основи.
Так, -s при основах іменника є суфіксом множини, а при основах
дієслова - суфіксом третьої особи однини теперішнього часу;

• наявність або відсутність у закінченні інших суфіксів у
певній позиції.
Таким чином, морфологічний аналіз з використанням

словника основ містить такі етапи:
 пошук словоформи або її залишку в списку морфем;
 вибір потрібного елемента з кількох можливих;

15