Page 12 - 4610

2.5 Загальні відомості

Експериментальні дослідження показали, що втрати
енергії при русі в’язкої рідини суттєво залежать від режиму
руху рідини. На наявність різних за структурою потоків
режимів течії звернули увагу ще в першій половині ХІХ
сторіччя (Хаген, Дарсі та ін.). У 1880 р. Д. І.Менделеєв вказав
на наявність двох різних видів руху рідини, які відрізняються
один від одного характером залежності сил тертя від
швидкості руху. А в 1883 р. англійський фізик Осборн
Рейнольдс обґрунтував теоретично і наочно показав
існування двох принципово різних режимів течії рідини:
ламінарного (від латинського lamina – шар) і турбулентного
(від лат. turbulentus - безладний ).
Ламінарний режим характеризується шаруватою течією
рідини без перемішування окремих її шарів і без пульсацій
швидкості і тиску. Ламінарний режим може установлюватися
в капілярних трубках при малих швидкостях руху води, а
також при русі рідин з великою в’язкістю (нафта, масла,
гліцерин тощо).
При турбулентному режимі течія рідини
супроводжується інтенсивним перемішуванням окремих її
частинок і пульсаціями швидкостей і тиску. Цей режим
характерний при русі води в системах водопостачання і інших
рідин при відносно великих швидкостях руху.
Рейнольдс встановив, що критерієм режиму руху рідини
є безрозмірна величина, яка являє собою відношення добутку
швидкості потоку на характерний лінійний розмір до
коефіцієнта кінематичної в’язкості рідини. Цю величину
пізніше було названо числом (критерієм) Рейнольдса і
позначено через Re. Для потоків рідини в трубах круглого
поперечного перерізу число Рейнольдса підраховують за
формулою:

13