Page 115 - 4605

4 Оброблення даних спостережень ділової активності підприємств та
економічної активності населення як одне з головних завдань у діяльності органів
державної статистики
Функціонування будь-якого суб’єкта господарювання на ринку не може
відбуватися успішно без постійного використання інформації про власний стан, стан
навколишнього середовища, партнерів, конкурентів, що й сприяло формуванню нового
напряму у практиці національної статистики – статистичного моніторингу. Моніторинг
(від лат. monitor – що нагадує, що наглядає) – у широкому розумінні є функцією
управління поряд з функціями планування, стратегічного та операційного менеджменту
[3]. Удосконалення управління зумовлює використання менеджерами результатів
статистичного моніторингу ділової активності підприємств для розробки подальших
можливих корпоративних стратегій розвитку: реструктуризації, диверсифікації,
вертикальної інтеграції та портфельного аналізу.
Ці корпоративні стратегії розвитку досить вичерпно охарактеризовані у
відповідних літературних джерелах [6]. Зазначимо тут лише, що портфельним
називають аналіз, для проведення якого потрібне статистичне забезпечення у вигляді
статистичного моніторингу ділової активності підприємств. Статистичний моніторинг
ділової активності підприємств має цілком визначену мету, алгоритм функціонування і
використовує систему якісних і кількісних статистичних показників.
Традиційно портфельний аналіз використовується з метою оптимізації портфеля
цінних паперів інвестора. Фінансист під терміном «портфоліо» розуміє оптимальний з
погляду комбінації ризику та прибутковості набір інвестицій. Отже, в основу
портфельного аналізу покладено два оцінні критерії: теперішня вартість очікуваних
доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) та рівень ризикованості
вкладень.
За аналогією з цінними паперами можна проводити аналіз портфеля продуктів
(товарів і послуг) підприємства [5]. Це означає, що портфельний аналіз доцільний на
тих підприємствах, які виробляють багато видів продуктів. У процесі аналізу окремі
групи продуктів розглядаються як відповідні стратегічні «бізнес-одиниці», причому
кожна з них оцінюється щодо прибутковості та ризикованості виробництва. На підставі
результатів портфельного аналізу приймаються рішення про додаткові інвестиції в
окремі виробничі програми, реінвестиції чи дезінвестиції, а також вивчається стратегія
управління ризиками за кожною зі стратегічних бізнес-одиниць.
Під час аналізу використовуються чотири широковідомі в теорії маркетингу та
на практиці портфельні матриці:
- матриця «зростання ринку – частка ринку» (матриця Бостонської
консультативної групи);
- матриця «привабливість ринку – конкурентні переваги» (матриця Мак-Кінсі);
- матриця General Electric «конкурентоспроможність стратегічних бізнес-
одиниць» – «привабливість галузі»;
- матриця напрямленої політики «перспективи розвитку ділового сектору
(погані, середні або добрі) – конкурентоспроможність суб’єктів господарювання
(низька, середня або висока).
Саме остання, четверта матриця – матриця напрямленої політики – має за
систему координат перспективи розвитку ділового сектору.
Тому результати статистичного моніторингу ділової активності підприємств
мають бути спрямовані саме на агреговану оцінку перспектив розвитку ділового
сектору.

115