Page 41 - 4604

Варіант 23 Варіант 24

Основні теоретичні положення
Проекційне креслення дає змогу практично відобразити на кресленні різного виду
деталі, які, в свою чергу, складаються з вивчених нами раніше просторових тіл. Крім того, на
графічному матеріалі проекційного креслення використовуються відомості, одержані в курсі
нарисної геометрії.
Для правильного відтворення і розуміння всіх зображень, вони повинні бути виконані
згідно з відповідними стандартами ЄСКД.
Будь–яке креслення виконують за допомогою методу прямокутного (ортогонального)
проектування, який полягає в тому що предмети розміщують між спостерігачем і
відповідною площиною проекцій. Проектуючі промені проходять перпендикулярно до
площини проекцій. За основні площини проекцій приймають шість граней куба (рис. 36).
Предмет розміщують всередині куба і проектують його на грані куба. Всі шість

Рисунок 36 Рисунок 37
граней куба (площини проекцій) суміщають у певному порядку з фронтальною площиною
проекцій. Користуючись способами нарисної геометрії при такому суміщенні граней куба,
будуємо всі зображення предмета на полі креслення у відповідному проекційному зв’язку по
відношенню до зображення на фронтальній площині проекцій. Отже, отримуємо комплексне
креслення предмета на відповідних площинах проекцій. (рис. 37).
Зображення в проекційному кресленні залежно від їх змісту поділяють на вигляди,
розрізи, перерізи. Кількість зображень на кресленні повинна бути мінімальною, але разом з
тим достатньою для повного розуміння
форми та розмірів даного предмета.
Виглядом називається зображення повернених до спостерігача видимих частин
поверхні предмета.
За характером виконання та змістом вигляди поділяють на основні, додаткові та
місцеві.

40