Page 132 - 4601

За предметною ознакою закон розрізняє господарські договори на
передачу майна у власність (повне господарське відання, оперативне

управління), на передачу майна у строкове сплатне користування, на
виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські

договори) та надання інших господарських послуг.

3.2. Документування укладання господарського договору

Укладання господарського договору – це зустрічні договірно-

процедурні дії двох або більше господарюючих суб'єктів щодо вироблення

умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним

інтересам, а також юридичне оформлення договору (надання цим умовам

певної форми) як правового акта.

Особливістю господарських договорів є те, що при їх укладанні

застосовують певні техніко-юридичні процедури, тобто порядок висловлення

пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття її (акцепту) значною

мірою формалізований.

Законодавством України (ст. 153-158 Цивільного кодексу [2])

встановлено загальний порядок укладання будь-яких цивільних договорів

(незалежно від їх видів), який стосовно господарських договорів діє тоді,

коли сторони вільно укладають господарські договори: на біржових торгах,

ярмарках, аукціонах тощо. При цьому пропозиція укласти договір має бути

чітко висловлена і виражати справжній намір господарюючого суб’єкта

вступити в договір. Пропозицію вважають достатньо визначеною, коли в ній

зазначено всі істотні умови договору або порядок їх визначення.

Договір визнають укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди

щодо його істотних умов (тобто тих, які визнані такими за законом або

необхідні для договорів такого виду), а також всіх умов, щодо яких за заявою

однієї зі сторін необхідно досягнути згоди. Коли пропозицію укласти договір

зроблено із зазначенням строку для відповіді, договір вважається укладеним,

131