Page 44 - 4596

визначаються дійсні суми сумарної радіації.

3.2 Випромінювання Землі і атмосфери та радіаційний баланс

Енергія, яка випромінюється Землею і атмосферою,
припадає переважно на невидиму ділянку спектра, тому що їх
температура порівняно з температурою Сонця дуже мала..
Тому, згідно з законом Кирхгофа, потік випромінювання
земної поверхні може бути виражений формулою:
4
В =  Т , (3.14)
0
де   відносний коефіцієнт випромінювання
(властивість поглинання);
Т  температура земної поверхні.
0
Відносний коефіцієнт випромінювання для різних
поверхонь коливається від 0,85 до 0,99. Найбільшу
властивість випромінювати в інфрачервоній ділянці спектра
має сніг ( = 0,986), в середньому для Землі  = 0,95. Потік
випромінювання земної поверхні В має той самий порядок
0
величини, що і потік сонячної радіації J.
Ефективне випромінювання земної поверхні В* 
різниця між власним випромінюванням земної поверхні В і
0
частиною зустрічного випромінювання атмосфери В а, яка
була поглинута:
В* = В -  ·В а. (3.15)
0
Формула Ангстрема, яка для безхмарного неба має
вигляд:
4
В а =  ·Т · (А - D · 10 -се 1), (3.16)
1 1
де е  парціальний тиск водяної пари на рівні z ;
1 1
А D і с  емпіричні сталі.
1
Альбедо  величина, яка характеризує властивість будь-
якої поверхні відбивати. Альбедо поверхні, що відбиває, 

43