Page 81 - 4586

Рисунок 3.8 - Вибір характерних контрольних точок при
різних способах розміщення світильників

Сумарна дія «найближчих» світильників створює у
контрольній точці умовну освітленість  . Дія більш
е
віддалених світильників і відбита складова освітленості

враховуються коефіцієнтом  (  1 , 1  ) 2 , 1 ). Тоді для
одержання в цій точці освітленості Е н з урахуванням
коефіцієнта запасу К зап лампи в кожному світильнику
повинні мати світловий потік, Лм,

1000  Е  К
Ф  н зап . (3.61)
   е

За цим потоком підбирається лампа, потік якої повинен
відрізнятися від розрахункового не більше ±10-20 %. При
неможливості вибору лампи з таким допуском коректується
розташування світильників.
У якості контрольних вибираються ті точки освітлюваної

площини, у яких е має найменше значення.
Характеристикою ліній, що світять, є лінійна щільність
світлового потоку ламп, Лм/м, що визначається розподілом
сумарного потоку ламп у лінії Ф на її довжину l , причому
л
c,
лінії з рівномірно розподіленими по їхній довжині розривами
l розглядаються в розрахунку як безперервні, якщо
Т
l  h  5 , 0 , а під L Г , Л розуміється довжина лінії. Для
Т
протяжних ліній з такими ж розривами можна вважати

80