Page 80 - 4586

A В
і  ,
h A  В 
де A — довжина приміщення, м; В -ширина приміщення, м.
Точковий метод служить для розрахунку освітлення як
завгодно розташованих поверхонь і при будь-якому розподілі
джерел світла. Відбита складова освітленості враховується
приблизно.
Розглянемо точковий метод розрахунку на прикладі
круглосиметричних точкових випромінювачів (лампи типів
ДРЛ, ДРИ, розжарювання - їхні геометричні розміри набагато
менше відстані до освітлюваної поверхні) і ліній, що світять
(довжина випромінювача перевищує половину розрахункової
висоти).
Для круглосиметричних точкових випромінювачів
приймається, що потік лампи (при багатолампових
світильниках— сумарний потік ламп) у кожному світильнику
дорівнює 1000 Лм. Створювана від кожного світильника
освітленість називається умовною й позначається е.
Освітленість е залежить від світлорозподілу світильників і
геометричних розмірів d і h (h - розрахункова висота; d —
відстань від проекції світильника на розрахункову поверхню
до контрольної точки). Характерні контрольні точки (точки,
для яких ведеться розрахунок або в які перевіряється
освітленість) для загального рівномірного освітлення показані
на рис. 3.8. Як розрахункові точки варто приймати такі, де
освітленість мінімальна, і в той же час в області розташування
цих точок виконуються зорові роботи відповідно до
прийнятого класу точності.
Для визначення величини е служать просторові ізолюкси
умовної горизонтальної освітленості, на яких перебуває точка
із заданими величинами d і h (d, як правило, визначається
обмірюванням за масштабним планом), е визначається
шляхом інтерполяції найближчих ізолюкс.

79